30 червня 2009

Наші гравці в Британії, або Як сподобатись англійським фанам.

Вже котрий день інтернетом циркулюють чутки про можливий перехід Олексія Гая до "Вулверхемптона".

Чи придбають його "Вовки" за 4 млн., чи буде, як з Несмачним й "Блекберном"? Чи заграє Олексій в Англії, чи буде як з Ребровим, Шевченком, Вороніним? Питання, питання, суцільні запитання.

Як і багатьом українським вболівальникам, мені щиро хочеться побажати Олексію успіхів і вдалої кар'єри чи то у "Вулверхемптоні", чи в будь-якому іншому клубі. Тим паче, мешкаючи в Англії, ще більше вболіваю за українських гравців, які тут грають. Але, чому ж цим гравцям так і не вдається завоювати серця місцевих фанів?

Однозначно відповісти на це запитання важко, але можна спробувати проаналізувати попередні невдачі й виділити декілька моментів.


Сергій Ребров.

На той момент найдорожчий гравець в історії Тоттенхема (11 млн. фунтів), він так і не заграв на повну потужність. Ми знаємо, що тут визначальним став той факт, що Джорджа Грема, який підписав Сергія, звільнили, а в плани нового тренера наш гравець не вписувався. Тут можна довго розмірковувати чому у Сергія не склалося, як хотілося, з іншими клубами в подальшій кар'єрі. Але, в пам'яті фанів він залишиться як найгірше підписання за критерієм "ціна-якість". І це не тільки серед фанів "Шпор". На жаль, ім'я "Ребров" саме в такій якості запам'ятали по всій Англії. Можливо, так і забули б, якби він не нагадав про себе зовсім нещодавно, і знову в поганому ракурсі.

У вересні 2008 року англійські таблоїди замайоріли скандальними повідомленнями про расистські висловлювання нашого форварда. Сергій Ребров вирішив допомогти порадами Романові Павлюченку: "Не раджу ходити вулицями Лондона. В Лондоні мешкає великий відсоток темношкірого населення й рівень криміналу вище ніж будь-де". На жаль, навіть після усіх тих років, що Сергій провів в Англії, він так і не зрозумів, що подібні висловлювання тут табу. Такі речі тут не сприймаються, принаймні на офіційному рівні. Расизм в сучасній Британії - це дикунство, показник нецивлізованості й низького рівня культури! Можливо, Сергій і не хотів нікого образити, сказав не подумавши, бо, за звичкою, в Україні на такі слова майже ніхто не звертає уваги. Інша ситуація в Англії: будь-яку публічну особу, що дозволяє собі такі висловлювання, безжалісна британська преса просто лінчує, потім ще підключаються громадські й правозахисні організації, і галас стоїть на весь світ.


В майбутньому будь-який український гравець, що наважиться на подібні заяви має усвідомлювати, що йому потім грати з темношкірими партнерами по команді. Багато з них, до речі, уродженці Великобританії й місцеві вихованці англійських футбольних академій. Яке ставлення до себе може очікувати наш гравець після таких заяв?


Андрій Шевченко.

За словами Моуріньо, "він почувався як принц у "Мілані", а в "Челсі" зовсім інша філософія, у нас немає принців. Кожен має однаково працювати як і всі, і кожен має доказувати, що гідний грати".
Чи були очікування Шевченка дійсно завищенними? Чи просто в Моуріньо були зовсім інші очікування, і Шевченко не був його підписанням? Так чи інакше, однозначно можу сказати наступне.

Італійський "менталітет" дуже відрізняється від англійського. Андрій дуже гармонійно вписався в італійьский стиль життя, для Шевченка він став практично рідним. Можливо, Андрій це не усвідомлював, коли їхав до Англії. В Англії не роблять із своїх гравців ідолів й не розривають їх на сувеніри на кожному розі. Ставлення вболівальників до дій на полі також відрізняється. В Англії не поважають гравця, який багато і невиправданно падає на газон, а потім ще довго розмовляє із рефері, як це робиться в Італії. Навіть свої фани не поважають. В Англії поважають "чоловічий" футбол та працьовитість. Звичайно, як і усюди, особиста майстерність гравця має найбільше значення. Але, на жаль, Андрію так і не вдалося продемонструвати свій талант в повній мірі. Окрім іншого, як і у випдаку з Сергієм Ребровим, тут багато визначили стосунки з головним тренером.


Андрій Воронін.

На той момент, коли Андрій Воронін почав пакувати чемодани, вирушаючи до Ліверпуля, серед багатьох місцевих фанів сполучення "український гравець" викликало вже негативну реакцію.

Воронін, як і колись Ребров, був одним з моїх найулюбленіших гравців збірної. Тим більше дратувала реакція мерсисайдських фанів на підписання Андрія на одному з найпопулярніших їхніх форумів. Найбільше дратувала навіть не манія величі фанів "Ліверпуля" (вони ж супер клуб і їм подавай тільки найбільших світових зірок, дарма що клуб не вигравав Прем'єр Лігу вже майже двадцять років!), а те, що Вороніну влаштували обструкцію ще до того, як він приїхав до Англії. Потік бруду на фанатських форумах був величезним як до, так і після приїзду нашого форварда. Водночас, самому гравцеві не слід забувати, що з такою конкуренцією форвардів, як в "Ліверпулі", годі очікувати автоматичного місця в основі. Або, принаймні, треба демонструвати вищий рівень гри й результативності. Знову завищенні очікування українського гравця? Як би там не було, але стосунки "український гравець - англійські фани" знову не склалися.


Після такого невеличкого аналізу попередніх невдач, моя думка наступна. Нашим гравцям терба забути, що "ми краще всіх співаємо" та спуститися з небес на землю. Пам'ятати, що, хоч ми всі і європейці, у нас є відмінності в культурі та в сприйнятті тих чи інших речей. Бути обережними у своїх висловлюваннях, англійська ввічливість і політкоректність - справа дуже специфічна. А головне, працювати й ще раз працювати, тільки таким чином можна завоювати і місце в основі, й серця фанів.

Щодо можливого трансферу Олексія Гая до "Вулверхемптона", ще раз хочеться побажати тільки найкращого.

Олексію! Приїжджай! І зламай, нарешті, всі негативні стереотипи щодо українських гравців! Для початку, підтримка британських українців тобі забезпечена.

29 червня 2009

Вивчаємо географію. Чемпіоншіп. Частина друга

З цієї частини ви дізнаєтеся, хто стане найближчим географічним суперником "Іпсвіча" цього сезону, чому англійський "Бристоль Сіті" й валійський "Кардіфф" - це дербі, й фанам якого клубу Чемпіоншіпу доведеться накрутити найбільшу кількість миль в новому сезоні.


Першу частину читайте ТУТ


Прямуємо далі на південь й опиняємось в Центральній Англії (Midlands). Цей густонаселений край також багато представлений в Чемпіоншіпі: «Дербі Каунті», «Ноттінгем Форест», «Вест Бромвіч Альбіон», «Ковентрі Сіті», «Лестер».


«Дербі Каунті»
Місто Дербі, що стоїть на річці Дервент, – не з найбільших в Англії (близько 200 000 населення). Але, вдале географічне розташування історично забезпечило йому розвиток усіляких видів промисловості, особливо транспортних. Так, наприклад, «Ролс Ройс» і «Тойота Мотор Корпорейшн» є найбільшими роботдавцями в місті. Дербі, мабуть, можна також назвати містом залізничників. Не останньою цікавинкою в місті є і Прайд Парк – місце прописки «Дербі Каунті». Стадіон вміщує 33 500 глядачів.

«Ноттінгем Форест»
Ноттінгем знаходиться приблизно в 30 км на схід від Дербі. Як і межа їхніх графств (Дербішир та Ноттінгемшир), ці міста відокремлює одне від одного головна автомагістраль країни М1, яка проходить з півночі на південь. Але, неможливо продовжувати подорож з Дербі до Ноттінгему і не написати про те, що їх об’єднує. Точніше, буквально, їх з’єднує траса, яку вже офіційно назвали Брайан Клаф Уей (Brian Clough Way). Брайан Клаф – це легенда й слава як «Дербі Каунті», так і «Ноттінгем Фореста». Обидва клуби ревниво вважають цього видатного тренера своїм. Вперше в своїй історії ці два клуби виходили до Європи саме з Брайаном Клафом. У випадку з «Ноттінгемом», саме під керівництвом Клафа в 1979 році цей досі невідомий в Європі клуб виграв Кубок Європейських Чемпіонів й повторив своє досягнення роком пізніше. Матчі між «Дербі Каунті» й «Ноттінгем Форест» називають «дербі східного мідланда» (East Midlands Derby). З 2007 року переможець цього дербі, чи то матчу ліги, чи кубка або навіть дружньої зустрічі отримує Кубок Брайана Клафа. У випадку нічиєї Кубок залишається у попереднього власника.

Географічно найближчим суперником «Фореста» є «Ноттс Каунті», але ці два клуби грають в різних лігах з 1995 року. Відстань між їхніми стадіонами – найкоротша у всій футбольній Англії, якщо прямо, усього лише 300 метрів! Але, це якщо вплав через річку Трент. Стадіон «Фореста», Сіті Граунд, вміщує 30 600 глядачів.

Власне місто Ноттінгем багате історією, архітектурою та наукою. Найбільшою цікавинкою міста залишається Робін Гуд. Іменем цього фольклорного героя названі й місцевості, й будівлі, і навіть марафон. З промисловостей, місто відоме фармацевтикою, біотехнологіями, програмними розробками й багатьма іншими галузями.


Їдемо далі. На південь від Дербі та Ноттінгема, все ще в Центральній Англії, розташувалися майже в рядок іще декілька міст Чемпіоншіпу: Вест Бромвіч, Ковентрі, Лестер, а там вже й Пітерборо на горизонті. Пройдемося зліва направо, тобто з заходу на схід.

«Вест Бромвіч Альбіон»
Містечко Вест Бромвіч «затиснене» поміж величезним Бірмінгемом (відстань між ними 8 км) та Вулверхемптоном (близько 12 км). Насправді, вони всі практично зрослися воєдино. З цієї картини одразу ж видно, якою насиченою є ця область у футбольному відношенні. В Вест Бромвічі все ще живі машинобудування й хімічна промисловість, завдяки яким місто й живе. Але, мабуть, найбільш відомою цікавинкою міста є їхній футбольний клуб. Незважаючи на величезну конкуренцію з сусідами, у «ВБА» доволі пристойна фан-підтримка й стадіон Хоуторнс місткістю 28 000 глядачів. Як і «Престон», «ВБА» є одним із 12 засновників Футбольної Ліги.

«Ковентрі Сіті»
Місто Ковентрі унікальне тим, що з усіх міст Великобританії воно найвіддаленіше від моря, від будь-якого з них. Ковентрі добре відомо автомобільним виробництвом. Поміж іншим, саме в Ковентрі виробляють відомі в усьому світі англійські кеби (таксі). Не останнє місце тут займає й футбольний клуб. «Ковентрі Сіті» грає на Ріко Арена, місткістю 32 600 глядачів.

«Лестер Сіті»
Лестер – місто історичне й промислове, але більш за все воно асоціюється з великим скопиченням різноманітних груп іммігрантів. Величезний притік мігрантів з 1950-х по сьогоднішній день зробив Лестер одним з найбільш мульти-расових та мульти-національних міст Британії. Біля 40% населення Лестера – вихідці з інших країн. Тільки-но повернувшийся до Чемпіоншіпу «Лестер Сіті» грає на Уолкерс Стедіум, який вміщує 32 500 глядачів.


Наша подорож Центральною Англією офіційно закінчена і ми прямуємо до Східної Англії.


«Пітерборо»
Взагалі, якщо поглянути на карту, Пітерборо знаходиться набагато ближче до Центральної Англії (від Лестера близько 60 км), ніж іще один східний клуб Чемпіоншіпу, «Іпсвіч». Пітерборо – містечко невелике, судячи з кількості населення, але має солідний статус «сіті» завдяки середньовічному красеню-собору. Як і Лестер, місто відоме численними поселеннями іммігрантів. Пітерборо – побратим Вінниці.

Клуб «Пітерборо Юнайтед» грає на Лондон Роуд Стедіум місткістю 15 400 глядачів. Цікаво, що у такого скромного клубу таке нескромне прізвисько «the posh», українською я би переклала як «круті». Офіційно серед суперників по дербі «Пітерборо» поки що не має жодного клубу з Чемпіоншіпу. На мій погляд, в цьому сезоні такими мають стати «Іпсвіч» та «Лестер».

«Іпсвіч Таун»
«Іпсвіч Таун» - найсхіднішій клуб Чемпіоншіпу. Він тепер стоїть трошки відокремленно від інших й сумує за своїми найближчими «друзями», «Норвіч Сіті», які відправилися до Першої Ліги.
Місто Іпсвіч – невелике в масштабах усієї Англії, але в не дуже заселеній Східній Англії це чималий «обласний центр». До того ж, це одне з найстаріших міст Англії. Східна Англія – це аграрний регіон, відповідно в Іпсвічі багато чого пов’язане саме з цим. Звідси одне з прізвиськ «Іпсвіч Таун» - «трактористи». Грають «трактористи» на Портманд Роуд, стадіоні, що вміщує 30 000 глядачів.


Полишаємо Східну Англію й прямуємо до Лондона. Але, в Лондон будемо заїжжати з півночі. І тут у нас, безпосередньо перед в’їздом на велику кільцеву дорогу, на шляху стоїть Уотфорд. Від центрального Лондона 30 км.


«Уотфорд»
Уотфорд – сателіт Лондона. Своїм розвитком це місто завдячує географічному розташуванню: якщо ви їдете на північ від Лондона (а це майже решта всієї Англії та Шотландія), ви обов’язково проїжджаєте Уотфород. Життя уотфордців так чи інакше пов’язане зі столицею, отже власне Уотфорду хвалитися особливо нема чим. Втім, як мінімум одне місце тут доволі привабливе для музикантів – Уотфордський Колізей. Цей концертний зал відомий своєю супер акустикою, тому чимало зірок робили записи живих концертів саме там. Колись одного всесвітньо відомого музиканта привабив в Уотфорді не Колізей, а футбольний клуб. Втім, спочатку це був просто хлопець, який вболівав за «Уотфорд», а потім, вже ставши поп-зіркою, в 1976 Елтон Джон викупив свій улюблений клуб. Зараз Сер Елтон не володіє клубом, але залишається пожиттєвим президентом. Футбольний клуб «Уотфорд» грає на Вікарадж Роуд місткістю 17 000 глядачів й збирається збільшити цю місткість до 23 500.


Нарешті, ми в Лондоні. Змальовувати всю красу, культурні та історичні пам’ятки, й велич Лондона в цій статті не має жодного сенсу. Багато з нас вчили англійську в школі й пам'ятають, що «Ландан із зе кепітал ов Ґрейт Британ». Переходимо безспосердньо до футболу. Столиця представлена в Чемпіоншіпі двома клубами: «Куінз Парк Рейнджерс» та «Кристал Палас».


«КПР»
«Куінз Парк Рейнджерс» - клуб із західного Лондона, з району Шепердз Буш, Хамерсміт. Суперниками «Рейнджерс» в західно-лондонському дербі вважаються «Челсі», «Фулхем» та «Брентфорд». Проблема лише в тому, що ці три клуби знаходяться зараз в інших лігах. За всю свою багаторічну історію «КПР» довелося поблукати чимало, вони змінили близько 20 стадіонів (!), допоки не облаштувалися на Лофтус Роуд в 1963 році. Зараз їхній стадіон вміщує 19 000 глядачів.


«Кристал Палас»
«Кристал Палас» мешкає на півдні Лондона, в районі Південний Норвуд. Лондонське дербі для «Паласа» - це «Міллуолл» та «Чарльтон». З «Чарльтоном» «Кристал Палас» навіть ділився стадіоном з 1985 по 1991 рік, а «Міллуолл» знаходиться від «Паласа» усього лише на відстані 8 км, але в іншому районі. З’ясовування футбольних стосунків між цими районами завжди було дуже серйозним. Стадіон «Паласа», Селхьорст Парк, вміщує 26 300 глядачів.


З Лондона ми вирушаємо на захід та прибуваємо до міста Редінг.


«Редінг»
Місто Редінг розташувалося на злитті рік Темза та Кеннет. Це доволі велике але затишне місто оминули стороною індустріалізація та великі потоки мігрантів. Редінг – місто комерції й комп'ютерних технологій. Не дивно, що так склалося історично, адже Редінг стоїть прямо на великому торгівельному шляху з Бристоля до Лондона. В футбольному плані, ще 30-40 років тому ви би не знайшли Редінг на великій футбольній карті Англії. Незважаючи на свій солідний вік, клуб не може похвалитися видатними досягненнями. Тільки в 2006 році «Редінг», вперше в своїй історії, завоював право грати у вищому дивізіоні англійського футболу, Прем'єр Лізі. Треба зазначити, клуб відіграв сезон 2006-07 доволі успішно, посівши восьме місце. Сьогодні «Редінг» - один з претендентів на вихід до Прем'єр Ліги з Чемпіоншіпу. «Редінг» грає на Мадейскі Стедіум місткістю 24 000 глядачів.


Продовжуємо їхати на захід, до моря, й прибуваємо в славне місто Бристоль.


"Бристоль Сіті"
Бристоль, восьме за розміром місто у Великобританії, розташоване на ріці Ейвон, а також, частково, в гирлі ріки Северн. Саме географічне розташування міста на виході цих рік до Бритольскої протоки забезпечило Бристолю славу одного з найбільших торгових портів Англії з часів середньовіччя. Для туриста, який вирішить відвідати Англію, в Бристолі є все. Місто багате на історію, архітектуру, мистецтво. І, звичайно ж, на спорт. Два непримеренних суперника, «Бристоль Сіті» та «Бристоль Роверз», грають в різних лігах. До того ж, коли «Роверз» підвищились в класі до Першої Ліги, їхні сусіди «Сіті» знову «відірвались від переслідування» перейшовши до Чемпіоншіпу. В зв'язку з цим дербі для «Бристоль Сіті» мають стати матчі проти «Кардиффа» та «Суонсі». Два валійські клуби, що забажали грати в англійській лізі, - найближчі сусіди Бристоля. Від Бристоля до Кардифа 43 км, але через протоку. Англія проти Уельса, Бристоль проти Кардиффа, між цими двома містами відстань менша, ніж між самими валійцями, Кардіффом та Суонсі. Більш того, англійський «Бристоль Сіті» навіть став володарем Кубку Уельса в 1934 році. Перед тим, як вирушити до Уельсу, зазначу, що «Бристоль Сіті» грає на стадіоні Аштон Гейт, місткістю 21 500 глядачів, який знаходиться в південно-західній частині міста.


«Кардіфф Сіті»
Кардіфф – столиця Уельсу. Як і належить столиці, Кардіфф є найрозвинутішим, найкультурнішим, найбільшим і найпрогресивнішим містом Уельсу. Тут є свій парламент, тут сконцентровані всі фінансові інститути країни. В Кардіффі є замок, є собор, є галерея, є театри та музеї, та багато інших цікавих місць. І, звичайно ж, навряд чи хто з нас не чув про надсучасний Мілленіум Стедіум місткістю 74 500 глядачів, на якому грають свої матчі збірні Уельсу з футболу та регбі (найпопулярніший вид спорту в Уельсі). Цей стадіон також став тимчасовим притулком фіналів Кубку Англії й усіх плей-офф фіналів, допоки Уемблі був на реконструкції. Починаючи з 2009 року клуб «Кардіфф Сіті» граєтиме на новому Кардіфф Сіті Стедіум місткістю 27 000 глядачів, що розташований на півдні міста. Кардіфф – побратим Луганська.


«Суонсі Сіті»
Суонсі – друге за населенням місто Уельсу. Колись воно було одним з найбільш «вугільних» міст світу, також відоме видобутком міді. Як і Кардіфф, Суонсі – портове місто. Але, сьогдні Суонсі, скоріше, приваблює туристів своїми пляжами, а також любителів серфінга й водних видів спорту. «Суонсі Сіті» грає на Ліберті Стедіум, місткістю 20 500 глядачів. Цей стадіон клуб ділить з регбістами.


«Плімут Аргайл»
З Уельсу ми знову повертаємось до Англії, на самий південний захід, в кінцевий пункт нашої подорожі. Тут, на самоті, вдалині від усіх інших клубів Чемпіоншіпу, мешкає «Плімут Аргайл». Місто Плімут традиційно було містом кораблебудівників. Крім того, там розташована військово-морська база. Плімут також славиться своїм університетом й науковим парком. Зрозуміло ж, не останнє місце тут посідає й футбол. «Плімут Аргайл» грає на Хоум Парк місткістю 19 500 глядачів. Саме виїзним фанам «Плімута» (втім, як і «Ньюкасла») доведеться накрутити найбільшу кількість миль країною наступного сезону. Від Плімута до найближчого суперника - Бристоля - майже 190 км. Від Плімута до Ньюкасла 660 км, що за англійськими мірками багато.


На цьому наша подрож містами Чемпіоншіпу закінчується. І тільки за рік ми зможемо дізнатися, як наново змалювати карту на наступний сезон.

Вивчаємо географію. Чемпіоншіп. Частина Перша

Ліричний відступ


В 2007 році «Лідс», вперше в своїй історії, опустився до третього рівня англійського футболу, тобто вилетів в Першу Лігу. Численні вболівальники клубу з пострадянського простору, із сумом готуючись до наступного сезону, почали вивчати такі екзотичні назви, як «Хартліпул», «Йовіл», «Челтенхем». Цілком резонно виникли запитання: «а хто це?» та «а де це?». Тоді я вирішила провести для них невеличкий географічний екскурс футбольними містами та селами Першої Ліги Англії. Цього сезону я вирішила прийти на допомогу всім, хто цікавиться Чемпіоншіпом, особливо заблукавшим тут фанам «Ньюкасла», й провести урок географії саме цим дивізіоном
.

«Ньюкасл Юнайтед»
Почнемо з новоприбулого «Ньюкасла». Вболівальникам «Ньюкасла», які ніколи не бували в Англії, мій урок географії знадобиться цього сезону як нікому іншому. Їм тепер доведеться забути про Манчестер та Ліверпуль, й подивитися на карту Англії зовсім іншими очима. Хто з них одразу, не дивлячись, може вказати, де знаходиться Сканторп чи Пітерборо? Так, життя таке ж смугасте, як і футболка «Ньюкасла». Власне, причина з якої я починаю саме з цього клубу, географічна. «Ньюкасл Юнайтед» тепер є найпівнічнішим клубом Чемпіоншіпу. Місто, як свідчить його повна назва (Ньюкасл-апон-Тайн), розташоване на північному сході Англії на річці Тайн, яка вже недалеко впадає в Північне море. Ще років сорок-пятдесят тому місто було індустріальне й славилося як вугільний край. Тепер, як і в інших великих містах Англії, там залишилися тільки бізнес й торгівля. Візитівкою міста, окрім футбольного клубу, є декілька мостів, найвідоміший з них Тайн Брідж. Але мені, наприклад, було цікавіше дізнатися, що там під рікою ще й автомобільний тунель проходить. В футбольному плані Ньюкасл примітний тим, що він не поділений на дві частини, як багато інших міст з двома великими клубами. Наприклад, Манчестер, Ліверпуль, Бірмінгем та інші. Тобто, практично, все свідоме населення вболіває за «Ньюкасл Юнайтед», а стадіон «Сейнт Джеймс Парк» - один з найбільших в Англії, 52 000 глядачів.

«Мідлсбро»
Найближчим географічним сусідом по Чемпіоншіпу, а також «сусідом» по виліту з Прем’єр Ліги, є «Мідлсбро». Місто Мідлсбро розташоване на південному березі ріки Тіс. Як і Ньюкасл, зовсім недалеко від Північного моря. Історично Мідлсбро знаходилось в Північному Йоркширі, поки поступово не виросло й не відокремилось. В лічених кілометрах від міста знаходиться один з найбільших портів Англії – Тіспорт. Мідлсбро примітне тим, що там ще й досі потужно працює промисловість: виробництво сталі, хімічна промисловість, кораблебудування. В культурному плані Мідлсбро може похвалитися Інститутом сучасних мистецтв, в якому зібрана колекція картин відомих художників 20-го сторіччя. Як і в Ньюкаслі, в Мідлсбро є тільки один футбольний клуб, на радість його власникам й торговцям атрибутикою. Стадіон розташований на самому березі річки, звідси й назва «Ріверсайд» (Riverside), вміщує він близько 35 000 глядачів. Зважаючи на відсутність «Сандерленда», матчі між «Ньюкаслом» й «Мідлсбро» мають стати великим таким дербі в майбутньому сезоні. Окрім цих двох клубів, північно-східна Англія в Чемпіоншіпі більше не представлена.

Переміщуємося трошки на південь, їдемо на протилежне узбережжя Англії, північно-західне. Тут нас очікують два клуби – «Блекпул» й «Престон Норт Енд». Як не дивно, таке густонаселене й багате на футбол графство, як Ланкашир, представлене всього двома клубами в Чемпіоншіпі.

«Блекпул»
Блекпул розташований на узбережжі Ірландського моря, на північ від Ліверпуля. Це приморськие туристичне місто колись було надзвичайно популярне серед усього північного населення Британії. Зараз, як і усім приморським містам, Блекпулу важко конкурувати з курортами Іспанії або Греції через дешеві послуги авіакомпаній. Влада Блекпула ламає голову над тим, як повернути собі туристів. Було навіть запропоновано законопроект про те, щоб зробити з Блекпула англійський «Лас-Вегас», але він не пройшов останню стадію затвердження – палату лордів. А Вікіпедія, наприклад, називає Блекпул північною гей-столицею (на півдні беззастережно лідирує Брайтон), щоправда я про це чую вперше за весь час, що мешкаю в Англії. Футбольний клуб «Блекпул» грає на стадіоні на Блумфілд Роуд, який вміщує усього лише 9 600 глядачів. Можна тільки здогадуватись, який попит буде на квитки, коли до міста завітають «новачки» з півночі. Але, немає більш запеклого ворога для «Блекпула», аніж «Престон Норт Енд». Матчі між цими двома клубами називають «західно-ланкаширське дербі» або «дербі М55», за назвою шосе, що зєднує ці два міста.

«Престон Норт Енд»
«Престон Норт Енд» - один з найстаріших професійних клубів Англії, а також – один із засновників Англійської Футбольної Ліги (1888 рік). На рахунку «Престона» таке досягнення, як «безпрограшний дубль». Вони не програли жодного матчу за весь сезон 1888/89 як в Лізі, так і в Кубку Англії. Лише тільки «Арсенал» зміг повторити це досягнення в сезоні 2003/04. Стадіон «Престона», Діпдейл, вміщує 24 500 глядачів. Місто Престон, як і клуб, може зараз похвалитися лише своєю історією. Власне, місто/поселення існувало ще з часів завоювань римлян, в нещодавні сторіччя пережило підйом завдяки індустріальній революції. Але, як і багато подібних невеличких міст Англії, по закінченні індустріалізації Престон став невиразністю на карті країни, з усіма своїми соціальними проблемами.

З Ланкаширу, від узбережжя, ми переміщуємося углиб Англії, дещо на південь, в Південний Йоркшир. Ця область, колишній шахтарський край, можна сказати «по-стахановські» представлена в Чемпіоншіпі: «Шеффілд Уенсдей», «Шеффілд Юнайтед», «Барнслі», «Донакстер Роверз». А, якщо сюди ще неофіційно додати «Сканторп Юнайтед», що розташований поруч, хоч і не з Йоркшира, отримуємо пять клубів.

Шеффілд – місто сталі. Так проголошують енциклопедії й довідники. Місто, в свою чергу, намагається зберегти цей імідж, хоча б на рівні музеїв та памятників. Насправді, сталевиробництва там майже не залишилося. Постіндустріальна епоха не обійшла стороною й Шеффілд. На місці колишніх заводів зросли надсучасні спортивні гіганти: басейн міжнародного класу, льодовий палац, Англійський інститут спорту та легкоатлетичний стадіон. Непорушними брилами спортивного ландшафту Шеффілда залишаються Хіллсборо та Брамалл Лейн. З цікавих фактів: Шеффілд колись був містом-побратимом Донецька.

«Шеффілд Уенсдей»
Хіллсборо, домашня арена «Шеффілд Уенсдей», знаходиться в північно-західній частині міста. Стадіон розташований на березі річки Дон і вміщує майже 40 000 глядачів. Він фактично знаходиться на межі двох районів: Хіллсборо, звідси назва стадіону; та Оулертон (Owlerton), звідси прізвисько клубу «сови» (англ. «owl» - укр. «сова»).

«Шеффілд Юнайтед»
«Шеффілд Юнайтед» оселився в центрі міста, на Брамалл Лейн. Стадіон вміщує 32 600 глядачів. Прізвисько «клинки» - результат все тієї ж слави Шеффілда як міста сталі. Матчі між «совами» та «клинками» називають «дербі сталевого міста» й воно вважається одним з найбільших й найцікавіших в Англії. Цьому дербі вже більше ста років.

«Барнслі»
В 20 кілометрах на північ від Шефілда розташувалося невеличке місто Барнслі. Барнслі вирішило взяти приклад із «старшого брата», Шеффілда, й побраталося з «молодшим братом» Донецька – Горлівкою. Футбольний клуб «Барнслі» грає на стадіоні «Оуквел», який вміщує 23 000 глядачів.

«Донкастер Роверз»
В 32 кілометрах на північний схід від Шеффілда розташувався Донкастер. «Донкастер Роверз» - клуб дуже старий, але не може похвалитися великими досягненнями. Проте, він може похвалитися новим стадіоном. Називається він «Кіпмоут» і вміщує 15 000 глядачів.

«Сканторп Юнайтед»
Якщо продовжувати їхати від Донкастера на схід, кілометрів за 25 ви опинитесь в Сканторпі. Це містечко хоч і не належить до Йоркшира, в футбольному плані вважається одним із суперників Донкастера. Інші суперники «Сканторп Юнайтед» по місцевому дербі грають зараз в інших лігах. Тому тільки-но прибулий в Чемпіоншіп «Сканторп» буде з особливою «теплотою» зустрічати йоркширських сусідів. Грає «Сканторп Юнайтед» на Гланфорд Парк місткістю 9 000 глядачів.

Вищезгадані Барнслі, Донкастер і Сканторп – це невеличкі міста з багатим індустріальним минулим. Барнслі й Донкастер – колишні центри вугільної промисловості, із закриттям шахт там наступив занепад. В Сканторпі все ще залишилося сталевиробництво, але вже не в тому масштабі. Вся ця промислова місцевість виглядає трошки депресивно. Якщо ви вирішили відвідати Англію аби помилуватися історичними й культурними памятками, можете сміливо оминати цю територію стороною.

Другу частину читайте ТУТ

28 червня 2009

УЕМБЛІ. 1.04.2009. Англія - Україна, 2 - 1

Цей фоторепортаж вперше було опубліковано в квітні 2009 року. У зв'язку з переїздом на новий блог я вирішила перенести найкращі матеріали, які заслуговують на увагу широкого загалу.


Гра була вимученою у виконанні обох команд, жодного очка Україна так і не здобула, хіба тільки Уемблі знову вразив своїми розмірами та красою. Таким ми його й побачили в той день:





У пабі перед матчем




Місце зустрічі українців




Одне з місць зустрічі англійців




Пам'ятник Боббі Муру




Зовнішні розв'язки стадіону





Ескалатори всередині




























27 червня 2009

УЕМБЛІ. 25.05.08. Донкастер - Лідс, 1 - 0

Цей фоторепортаж вперше було опубліковано в травні 2008 року. У зв'язку з переїздом на новий блог, я вирішила перенести найкращі матеріали, які заслуговують на увагу широкого загалу.

В травні 2008 року "Лідс" вдруге за два роки вийшов до фіналу плей-офф. Цього разу вже позмагатися за право виходу з Ліги 1. Як і минулого разу, знову безуспішно. Скромні йоркширські сусіди з Донкастеру в той день хотіли перемоги більше, аніж Лідс. Цей матч відбувся на новому красені Уемблі, відкритому усього лише рік тому, в присутності 69 000 фанів. З них більше 40 тисяч - фани Лідса.



















26 червня 2009

ПЕЛЕ СВЯТКУЄ ЮВІЛЕЙ В ШЕФФІЛДІ

Цей фоторепортаж вперше було опубліковано в листопаді 2007 року. У зв'язку з переїздом на новий блог, я вирішила перенести найкращі матеріали, які заслуговують на увагу широкого загалу.

В 2007 році найстаріший в світі клуб «Шеффілд» святкував свій 150-річний ювілей.
Таку кількість футбольних VIP гостей, як восени того року, Шеффілд бачив, мабуть, лише в 1966 та 1996 роках під час Чемпіонату Світу та Європи відповідно. Після візиту Зепа Блатера, 8 листопада до Шеффілда завітав сам король футболу Пеле. В той день «Шеффілд», який ніколи не грав на професійному рівні, і знаходиться на шість ліг нижче англійської Прем’єр Ліги, приймав на Брамалл Лейн італійського гранда – «Інтер». Саме з «Брамалл Лейн» розпочинав 150 років тому свій шлях ювіляр, а потім поступився цим футбольним майданчиком своїм професійним колегам з «Шеффілд Юнайтед».
“Інтернаціонале” грав резервно-молодіжним складом, але й без зірок не обійшлося. Чемпіон світу Марко Матерацці відіграв на полі більше половини матчу.
Та головною «прикрасою» вечора став вихід на поле найвидатнішого гравця в футбольній історії – Пеле. Щоправда, вихід відбувся тільки до матчу і зовсім не в футбольній формі, але цього було достатньо, аби завести й звести на ноги 19 000 глядачів. Ця цифра, до речі, стала рекордом відвідуваності в історії “Шеффілда”. Зазвичай на матчах цього клубу збирається до 200 осіб. На п’ять голів від професіоналів італійської Серії А аматори з Шеффілда спромоглися відповісти двома. Хоча, в даному випадку рахунок не мав значення. Головне - свято футболу!

PELE IN SHEFFIELD CELEBRATING
SHEFFIELD FC 150-th ANNIVERSARY
Sheffield FC v Inter Milan

Перед матчем
Before the match


В очікуванні "його величності" Короля Футболу
Waiting for "his majesty" The King of Football




Кубок для "Сао Паоло" - переможців молодіжного турніру (інші учасники - "Шеффілд Юнайтед", "Манчестер Юнайтед" та "Порту")
A Trophy for Sao Paolo - winners of a youth tournament also involving Sheffield United, Manchester United and FC Porto


Ювіляр "Шеффілд" - наступність поколінь
Sheffield FC with mascots


"Інтер" на розминці
Inter's warm-up


"Шеффілд" на розминці
Sheffield FC's warm-up


Чемпіон світу - Марко Матерацці
World Champion - Marco Materazzi







Історичне фото на згадку
End of match group photo