Лідс: поза білою межею

Аматорські клуби Лідса

Серед українських вболівальників, які цікавляться футболом інших країн, є такі, що просто полюбляють дивитися красивий й високоякісний футбол, а також такі, що вболівають за іноземний клуб в залежності від того, хто краще грає й став чемпіоном минулого сезону. Останніх зазвичай жартома називають "глоріхантерами" (від англійського glory hunter - "мисливець за славою"). А є й такі, яким гра команди з далекого краю припала настільки до душі, що вони залишаються вірними фанами клубу незважаючи на всі його злети й падіння.

"Лідс Юнайтед", можливо, є найяскравішим таким прикладом. Клуб, з яким років десять тому рахувалися не тільки в Прем'єр Лізі, але й в Європі, скотився був до третього дивізіону, з якого вибрався не без труднощів лише минулої весни. Незважаючи на це, фанів "Лідса" на пострадянському просторі не меншає. Як мінімум два жвавих та однаково популярних російських сайти вболівальників цього йоркширського клубу є яскравим тому свідченням. Насправді вболівальників "Лідса" ще більше, ажде не всі з них заходять на інтернет-форуми. Один з таких фанів "Лідса" є не тільки завсідником цих сайтів, але й долає сотню-іншу кілометрів Україною в подорожах до іншого міста, аби разом із однодумцями подивитися рідкісні трансляції матчів улюбленої команди. Якось допитливість цього фана пішла далі "всемогутніх Лідс Юнайтед" й він вирішив поцікавитись, а хто ж в місті Лідсі є другою командою (а може ще й третя є, й інші?) і в яких лігах вони грають. Спеціально для цього українського фана "Лідс Юнайтед" - огляд футбольних команд міста Лідс.

А й справді, подумала я ... Лідс відомий, як місто однієї команди. Тобто порівнянно з Манчестером, Ліверпулем, Бірмінгемом, Шеффілдом (про Лондон я помовчу) ви ніколи не почуєте "лідсовське дербі". Принаймні я такого ніколи не чула, навіть за ті роки, які мешкаю в Англії. Отже, який він, футбол Лідса поза межами "великих й всемогутніх "білих"? Моє дослідження принесло наступні результати (за порядком поступового зниження в класі цих команд, абсолютно всі з них аматорські й до професійного футболу поки що не наближаються):

1. Guiseley AFC ("Ґайзлі"), прізвисько Lions - "леви". Місткість стадіону Nethermoor Park - 3000 (з них лише 300 - сидіння). Шостий рівень загальної англійської футбольної піраміди, або другий рівень непрофесійного футболу - Blue Square North (зазвичай ця ліга була відома як Conference North). Над цією лігою знаходиться Blue Square Premier, а далі вже професійний футбол). Таким чином зараз "Ґайзлі" є найближчим "переслідувачем" "Лідс Юнайтед"!
У мене були деякі вагання, чи відносити цей клуб до міста Лідс, бо ця місцевість - чи то село, чи навіть містечко, чи тепер вже просто район - стоїть якось відокремлено від міста: поміж Ґайзлі та Лідсом розмістився аеропорт. Але Ґайзлі розташований на території, що офіційно підпорядковується Лідсу. Тож включаємо їх до списку.
Рік заснування клубу - 1909. Перший виграний трофей - 1913 (Wharfedale League). Все своє життя "леви" грали в аматорських лігах, які час від часу змінювали формат. Грали доволі успішно, іноді підвищуючись в класі, доволі часто граючи в пів-фіналах та фіналах кубків для непрофесійних клубів, виграючи деякі з них. Так, наприклад, в сезоні 1990/91 "Ґайзлі" виграв FA Vase (це "Кубок Англії" для аматорів). Фінальний матч проти "Ґрезлі Роверз" проходив на Уемблі, і закінчився з результатом 4-4. В повторному поєдинку на Брамалл Лейн в Шеффілді сильнішими виявився "Ґайзлі" (3-1). Теоретично "Ґайзлі" може зіграти в Кубку Англії проти "Лідса". А якщо спуститися на землю і подивитися на статистику, то цей клуб долав кваліфікацію й проходив максимум до першого раунду Кубку Англії лише двічі в своїй історії - в сезонах 1991/92 та 2002/2003. Минулого сезону "леви" стали чемпіонами Northern Premier League завдяки своїй перемозі над "Аштон Юнайтед" в останньому матчі сезону та результатам найближчих переслідувачів. Таким чином вони й потрапили до Conference North.

2. Farsley A.F.C. ("Фазлі"), прізвисько The Villagers - "селяни" (дослівно "мешканці села"), також Celts - "кельти". Місткість стадіону Throstle Nest - приблизно 4000 (з них 400 - сидіння). Дев'ятий рівень англійського футболу (п'ятий аматорський) - Northern Counties East Football League Premier Division. Ліга північних графств, східний регіон - Прем'єр Дивізіон. Якщо підходити до справи дуже бюрократично, то по документах дата народження цього клубу - 2010 рік. Насправді ж, це просто новий формат і нова назва спочившого в результаті банкрутства Farsley Celtic.
"Фазлі Селтік" було засновано в 1908 році в селі Фазлі, що знаходиться географічно посередині між Лідсом та Брадфордом. Тепер вже Фазлі є районом міста Лідс. В першій половині двадцятого сторіччя "Фазлі Селтік" грав в місцевій лізі Лідса, а після Другої Світової, в сезоні 1949-50, підвищився в класі до Йоркширської Ліги. Впродовж наступних 30 років "селяни" не тільки не вилітали з цієї ліги, але й двічі ставали чемпіонами (1959/60 та 1968/69), але на наступний рівень їх не пускали через невідповідність стадіону вимогам вищої за рівнем ліги. В 1982 році аматорські ліги Англії було переформатовано, "Фазлі Селтік" опинився в одному з регіональних підрозділів і вже в 1984/85 став чемпіоном, здобувши право перейти на рівень вище. Пройшло ще два роки, і "селяни" знову підвищилися в класі. Далі були роки посередньості, проте стабільної.

Щодо успіхів в Кубку Англії, як і "Ґайзлі", найвищим досягненням "Фазлі Селтік" стали два подолання кваліфікації й виходу до першого раунду Кубку. В 1974 році "селяни" грали на Елланд Роуд (!) проти "Транміер Роверз" в присутності 11 000 глядачів. Результат 2-0 на користь "Транміер". Вдруге це сталося в сезоні 2006/07, коли "селяни" героїчно утримали свої ворота сухими в матчі проти "МК Донс", матч закінчився з рахунком 0-0, але програли повторний поєдинок 2-0.

Починаючи з сезону 2003/04, "Фазлі Селтік" набрав обертів і рухався вгору, переходячи з однієї ліги в іншу. В 2007 році клуб дійшов аж до самої Конференції, нинішньої Blue Square Premier, тобто найвищої ліги непрофесійного футболу. Того року відстань між "Фазлі Селтік" та "Лідс Юнайтед" (який на той час перебував в Лізі 1) скоротилася до двох ліг! Щоправда протрималися "селяни" там лише один сезон, вилетівши до Blue Square North, де зараз грає вищезгаданий "Ґайзлі". В липні 2009 року до "Фазлі Селтік" прийшла така відома мешканцям Лідса футбольна "адміністрація" з нагадуванням клубу про фінансові правила гри. Першим вердиктом стала заборона "Фазлі Селтік" грати в цій лізі, але після другого розгляду клуб все ж розпочав сезон, проте з -10 очками. Команда швидко подолала 10-очкову перепону, але переговори між президентом клубу Джоном Палмером та адміністраторами не принесли позитивних результатів, і вже у вересні 2009 року "Фазлі Селтік" офіційно припинив своє існування, а результати команди в тому сезоні було анульовано.
Замість "кельтів" на тому ж місці, під тим же керівництвом в особі Джона Палмера, в 2010 році постав "новий" клуб Farsley A.F.C., якому було дозволено розпочати свою історію в прем'єр дивізіоні Northern Counties East League.

Цікавий факт. В 2007 році, на хвилі успішних виступів команди, тодішній голова правління клубу Анді Фьорбанк подумував перейменувати Farsley Celtic на щось інше, аби там було слово Leeds. Мовляв, ми ростемо й стрімко рухаємося в напрямку професійного футболу, а ніхто не знає, хто такі й звідки ці "Фазлі Селтік". А якщо в назві буде Лідс, то й фанів побільшає. Серед можливих варіантів називали FC Leeds, Leeds Celtic або FC Leeds FC. В останньому варіанті перші дві букви "FC" означали б "Farsley Celtic", а не "football club". Анді Фьорбанк пішов з посади голови клубу в березні 2009 року, а в нинішнього керівництва, я думаю, голови зайняті іншими проблемами.

3. Northern Counties East League, Перший Дивізіон. Рівнем нижче, тобто в десятому прошарку англійської футбольної піраміди (шостому аматорському), грають ще два клуби з Лідса - Leeds Carnegie та Yorkshire Amateur A.F.C.

"Лідс Карнегі". Місце прописки - той самий район Фазлі й той самий стадіон Throstle Nest. Якщо ви введете назву Leeds Carnegie в пошукові системи інтернету, ви в першу чергу потрапите на сторінки регбійної та футбольної жіночої команд з такою самою назвою. Щодо футбольної чоловічої команди, вона з'явилася нещодавно, в 2004 році. Відрізняється вона від багатьох інших на цьому рівні аматорського футболу своїм незвичним форматом. "Лідс Карнегі" - команда університету Leeds Metropolitan University. За неї грають лише або чинні студенти, або нещодавні випускники, віком 19-21 років. "Лідс Карнегі" - проект розвитку молодіжного спорту місцевого університету. Окрім Першого Дивізіону вищезазначеної ліги, ця команда також бере участь в змаганнях між учбовими закладами. Графік "Лідс Карнегі" настільки насичений, що протягом сезону вони грають понад 50 матчів.

"Йоркширські Аматори" (Yorkshire Amateur A.F.C.), прізвисько "Аммаз" ("Ammers" або "Ammas"). Стадіон Bracken Edge в районі Chapel Allerton, що на півночі від центру міста. Клуб було засновано 1918 року, а свої перші матчі (це були дружні зустрічі) "аматори" почали грати в 1919 році на Елланд Роуд, коли стадіон звільнився в зв'язку з розпуском Leeds City FC. В 1920 році клуб вирішив, що цей стадіон їм не підходить (завеликий?) й продали його новостворенному тоді Leeds United AFC. В 1920 році "Аммаз" стали першим британським клубом, який провів турне по Латвії й Естонії. Найбільш успішним в історії клубу були 1920-30 роки. То були часи, коли ці аматори з Лідса збирали до 3000 глядачів на деякі свої матчі. В 1930-х роках команда була настільки добре укомплектована, що до основного складу не потрапляли деякі гравці аматорської національної збірної. На сьогоднішній день "Йокришрські Аматори" виступають дещо посередньо, але пишаються своєю юніорською школою, в якій вирощують кадри для основного складу. В минулому випускники ціє школи були помічені в складах таких професійних клубів, як "ВБА" та "Суонзі Сіті". Чинний спортивний директор клубу, Грем Ходдер, має тренерську ліцензію УЄФА, а нещодавно реконструйований стадіон відповідає вимогам аматорської Прем'єр Ліги (Конференції). Тепер залишилося лише покращити результати на полі.

4. На цьому я не зупинилась, а пішла далі вниз по лігах. Наступний рівень - одинадцятий загальний, сьомий аматорський - West Yorkshire League Premier Division. Раніше ця ліга називалася The Leeds League, і цим, мабуть, все сказано. Чи не половина клубів цього дивізіону з Лідса: Whitkirk Wanderers, Beeston St Athony, Aberford Albion, Bardsey, Rothwell, Leeds City FC. З цього переліку мою увагу привернули лише два клуби - Beeston St Anthony ("Бістон Сейнт Антоні") та Leeds City FC.

Перший привернув увагу своїм географічним розташуванням. Він знаходиться в районі Бістон, приблизно за квартал до Елланд Роуд, тобто найближчий клуб до "Лідс Юнайтед" в географічному плані.

Другий - назвою. Це третє в історії явлення футбольного клубу під назвою Leeds City FC. Перше пришестя відоме всім фанам "Лідс Юнайтед". Це той "Лідс Сіті", який проіснував з 1905 по 1919 рік, грав на Елланд Роуд, іноді грав доволі успішно на найвищому рівні тогочасного англійського футболу, але який було ліквідовано внаслідок скандалу, пов'язанного з нелегальними виплатами гравцям. І, хоча "Лідс Юнайтед" не є юридичним або ще якимось наступником "Лідс Сіті", нині існуючий клуб "народився" саме внаслідок ліквідації "Сіті". Другу спробу відновити клуб під назвою "Лідс Сіті" було зроблено 1924 року. Відомо лише, що цей клуб був непрофесійний, пограв три роки в Йоркширській Лізі й припинив своє існування. І, нарешті, нинішнє пришестя сталося в 2005 році, в результаті злиття трьох дуже аматорських і не дуже успішних (коли вони грали окремо) клубів - Adel Fc, Abbey Grange та Leeds City Vixens. Згідно офіційного сайту клубу "Назву "Leeds City FC" було обрано навмисно, аби показати амбіції нового клубу". Вони сподіваються написати нову історію. Поживемо, побачимо. Новостворений Leeds City FC грає на Adel War Memorial, в районі Ейдл в північній частині міста.

Подорож лігами футбольної піраміди Англії можна продовжувати майже до нескінченності, але на одинадцятому рівні я вирішила зупинитися. Далі продовжувати дослідження дуже важко, хіба що ходити по пабах, коледжах або просто парках міста й розпитувати у місцевих: чи не граєте ви часом в якій-небудь лізі? Найнижчим рівнем англійського футболу (я маю на увазі офіційні матчі), який мені довелося бачити на власні очі, був дев'ятий - матчі шеффілдських команд "Халлам" та "Шеффілд". Це та ліга, де зараз грає Farsley A.F.C. Втім, хто зна до яких футбольних низин доведе мене моя цікавість в майбутньому?

Зайвий трофей: Шеффілд Уенсдей - Ноттс Каунті 2-1

Ганебний виступ збірної Англії на ЧС-2010 майже забуто як страшний сон, й мільйони англійських вболівальників з готовністю переключилися на нові перегони. З новими сподіваннями, з новими очікуваннями чогось приємного, на кшталт чемпіонства чи виграшу кубку, чи хоча б просто пам'ятних перемог в сезоні.

Щодо збірної Англії, яка вже розпочала нову кваліфікаційну кампанію, про неї варто буде поговорити після наступного вівторка, тобто коли буде відомий результат другого відбіркового матчу.

Для мене ж особистим відкриттям сезону наживо став візит на Хіллсборо 1 вересня цього року на матч Трофею Футбольної Ліги або "Джонстонс Пейнт Трофі" (Johnstone's Paint Trohpy, далі просто JPT) між "Шеффілд Уенсдей" та "Ноттс Каунті".

JPT, на моє переконання, є непорозумінням англійського футболу. Українським вболівальникам, а також їхнім братам усього світу, добре відомий Кубок Англії (FA Cup) - найстаріший існуючий футбольний турнір світу. Також відомий Кубок Ліги (League Cup), який зараз називається Carling Cup, хоча всі розуміють, що великого престижу цей другий кубок вже немає, а лише створює зайве навантаження на гравців команд, яким доводиться грати паралельно в декількох турнірах.

Кубок Англії - це кубок для всієї футбольної Англії. Боротьбу за нього ведуть як команди найнижчих любительських ліг, невідомих світовому загалу, а то навіть і багатьом англійцям, до найвищого рангу, тобто Прем'єр Ліги. Це означає, що теоретично команда якоїсь фабрики з маловідомого маленького села може зіграти з, наприклад, "Челсі" на Стамфорд Бридж. За умови, якщо ця фабрична команда дійде до тієї стадії, коли до Кубку підключаться чинні чемпіони. Малоймовірно. Ще цікавіше, якщо за жеребом "Челсі" доведеться їхати грати в те село. То вже справжнє свято для всіх місцевих мешканців, а також мить слави на декілька годин, коли їх показуватимуть по телевізору на всю країну. В результаті, як ми знаємо, ця казка для футболістів-аматорів з якого-небудь "Ретфорда" чи "Ґілфорда" закінчується відносно швидко: більшість з них не долають навіть кваліфікацію, а Кубок забирають все ті ж "Челсі" або "МЮ", або ще хтось з Прем'єр Ліги. В найкращому випадку (в розумінні сенсації) фіналістом цього турніру може стати клуб з Чемпіоншіпу.

Кубок Ліги - це кубок, в якому беруь участь лише клуби чотирьох професійних ліг - Прем'єр Ліги, Чемпіоншіпа, Ліги 1 та Ліги 2. Загалом фуболістам, скажімо "Болтона", має бути все одно, зіграють вони з "Портсмутом" в Кубку Англії чи в Кубку Ліги. Лише історичний престиж та місце в Лізі Європи, гарантоване переможцю цього турніру, змушує тренерів та гравців відповідальніше поставитись до Кубку Англії. Спробуй пояснити гравцям топ-клубів (і вмотивувати їх) навіщо їм грати зайвий виснажливий матч нікому не потрібного кубку, якщо вони мають достатньо роботи в лізі, в Кубку Англії, а також в Лізі Чемпіонів чи Лізі Європи. Єдиним виправаданням цього турніру я бачу лише його втішність для, скажімо, "Ліверпуля", який вважається топ-клубом, але вже двадцять років не може виграти чемпіонський титул та вигравав Кубок Англії лише два рази в останні п'ятнадцять років. В такому випадку для мерсисайдців Кубок Ліги може стати втішним трофеєм - хоч щось виграти в сезоні. Втім, у випадку з "Ліверпулем" ситуація однакова в обох кубках.

JPT розігрують між собою клуби-мешканці двох найнижчих професійних ліг, тобто Ліги 1 та Ліги 2. Навіщо? Адже ці клуби вже й так ведуть боротьбу в лізі, а також змагаються за вищезгадані Кубок Англії та Кубок Ліги. Насправді ж, їм "не світить" ані перший, ані другий трофеї. Отже JPT - це реальний шанс виграти хоч що-небудь в своїй історії для таких клубів як, наприклад, "Лінкольн Сіті" або "Рочдейл". Останній провів в Лізі 2 цілих 36 років, ані вилітаючи, ані підвищуючись, і нічого не виграючи весь цей час.

Щодо "Шеффілд Уенсдей", клубу, який щойно вилетів до Ліги 1 після п'яти років перебування в Чемпіоншіпі, і ставить собі за мету повернутися туди якомога швидше, участь в трьох кубках є зайвим навантаженням. Для фанів "сов" власне необхідність участі в цьому турнірі може навіть стати принизливим нагадуванням того, наскільки низько спустився їхній доволі великий клуб. Це я відчула на собі, коли "Лідс" вилетів в Лігу 1. Власне, лише тоді я й дізналася про існування цього JPT.

Отже, цього разу в першому раунді Трофею жереб звів "Шеффілд Уенсдей" з "Ноттс Каунті". Клуб, який навесні вилетів з Чемпіоншіпа, й намагається миттєво туди повернутися, і клуб, який тільки-но прибув до Ліги 1 з нижчого дивізіону, і робитиме всі спроби тут затриматися й не вилетіти туди, звідки прибув, а при нагоді навіть спробувати пробитися нагору. Знову спадає на думку запитання: навіщо їм обом цей трофей, коли треба вирішувати важливіші задачі? Як доказ до моїх здогадок, знайшла на одному з форумів незвичайну розмову між фанами цих клубів: "Сподіваюся, ви у нас виграєте", "Та ні, прошу, після вас. Вигравайте, лише з невеликим рахунком, й проходьте далі". Головний тренер "Уенсдей" Алан Ірвін побідкався на драконівські правила турніру - він має виставити на гру не менш, як шість гравців основи.
- Я вважаю, що ніхто не має права диктувати тренерові, кого виставляти на гру. Я розумію, звідки це правило - вони не хотять втратити престиж змагання ... - заявив Ірвін.
А як же ж! Була б його воля, виставив би резерв, а то й дитячу академію.
Керівництво клубу в свою чергу, аби заохотити вболівальників відвідати це видовище ввечері посеред тижня, знизило ціни на квитки до нереальної позначки. Вболівальники охоче відгукнулись на цю пропозицію й довелося відкривати більш, ніж одну трибуну (!). Усього на матчі було присутньо 10,5 тис. глядачів, з них приблизно дів-три сотні фанів "Ноттс Каунті".

Незважаючи на низький статус турніру, атмосфера на стадіоні була гарна, фани "сов" жваво підтримували своїх - співи, аплодування й скандування. Настрій у них зараз пречудовий. Після поневірянь, програшів і взагалі важкого попереднього сезону, вилетівши до Ліги 1 вони, саме тут і зараз, почуваються чемпіонами. "Уенсдей" зараз очолюють турнірну таблицю і на момент матчу проти "сорок" не програли в лізі жодного матчу. Про що фани нагадували супротивнику своїми співами. Ледь матч розпочався, як "Шеффілд Уенсдей" помчали стрімголов в атаку, просто розриваючи всі оборонні лінії "сорок". В результаті м'яч опинився в воротах "Ноттс Каунті" вже на другій хвилині. Гол забив Джеймс О'Коннор завдяки чудовому прострілу Тіля в штрафний майданчик на Седжвіка, який в свою чергу, відкинув м'яча на О'Коннора. На цьому "сови" не зупинилися, продовжили накручувати суперників один за одним. "Ноттс Каунті" чинили супротив як могли, навіть пробували вдарити по воротах, але було видно, що могли вони небагато. Складалося враження, що грають команди з різних ліг, настільки слабо виглядали "сороки" в індивідуальних протистояннях. Як команда, треба віддати їм належне, вони виглядали згуртовано й вмотивовано, здається грали по максимуму. Перевага "Уенсдей" в класі знову втілилася в забитий гол. На 14 хвилині знову відзначився О'Коннор, який святкував в цей день 31-річчя. За весь минулий сезон О'Коннор забив всього три голи в 44 матчах.

В цю мить мені пригадався торішній візит на Хіллсборо, також на кубковий матч, коли "Шеффілд Уенсдей" розтрощив "Рочдейл" 3-0 і пів-матчу було дивитися нецікаво, бо інтригу було поховано вже на 50 хвилині. Як для нейтрала на цьому матчі, перспектива для мене вимальовувалася не дуже яскрава. На щастя "Ноттс Каунті" не здавалися і вперто намагалися грати в свою гру, і при нагоді сходити в атаку. Вже за кілька хвилин "сороки" отримали право на штрафний на самісінькому куті штрафного майданчика (хоча, як на мене, там мав бути пенальті) і Дейвіс закрутив красеня-м'яча під дальню штангу, обвівши при цьому стінку суперника. Тут в мене вирвалося мимоволі захоплююче "Вау!" і вмить довелося нагадати собі не радіти відкрито вдалим діям гостей, бо сиділа я прямо посеред смугастого біло-синього натовпу. З'явилася надія на відновлення паритету. Виявилося, що й "сороки" володіють певною індивідуальною майстерністю. Втім, до кінця першого тайму "сови" так само володіли ініціативою, постійно загрожуючи воротам суперника, так само переграючи "сорок" в швидкості і точності пасу. На вістрі нападу у "Уенсдей" грав Тудгай, пару разів небезпечно пробив по воротах. Чимало атак "сови" будували лівим флангом, видаючи гарні паси на Гарі Тіля, який демонстрував солідну швидкість й майстерність, незважаючи на досить солідний, як для футболу, вік - 32 роки. Втім, вся ця перевага в голи не втілилася. А над цією проблемою реалізації вже мусить замислитись головний тренер і фани команди. Хоча, фанів, здається це не турбувало. Їх все влаштовувало, вони жваво вітали кожну атаку, або пас, або успішну гру в захисті, як і годиться фанам. Неприємною подією першого тайму для фанів "сов" стала травма й заміна Седжвіка на Міллера, але тепер вже з'ясувалося, що травма незначна.

Не знаю, що казав в перерві головний тренер "Ноттс Каунті" Крейг Шорт своїм гравцям і як їх налаштовував, але в другому таймі загальна картина змінилася, і не на користь "Шеффілд Уенсдей". По перерві "сороки" зібралися з силами, зібрали воєдино всю свою волю й характер і почали йти на штурм. Як могли, так і атакували. Не все вдавалося, але все частіше вони створювали для себе реальні нагоди зрівняти рахунок. Особливо небезпечно для суперника виглядали їхні стандарти, також доволі добре увійшов у гру нападник "сорок" Крейг Уесткарр, який замінив Хаббінса. Ставало зрозуміло, що не тільки з реалізацією, але і з захистом не все так чудово у "сов", і про чемпіонство поки що думати зарано. Заміна "Уенсдей" на 68 хвилині в особі Ніла Меллора (замінив Моррісона) викликала бурхливу позитивну реакцію в лавах шеффілдських фанів. Меллор тільки-но прибув до стану "Уенсдей" на початку цього сезону. Права на нього належать "Престону", але гратиме Меллор в Шеффілді в оренді до кінця сезону. Популярності цьому нападнику додають деякі біографічні факти. Ніл народився в Шеффілді (ну, як же ж вони можуть його не любити!) і є вихованцем академії "Ліверпуля" (що звучить дуже солідно!); він навіть відзначився за "червоних" голом у ворота "Олімпіакоса" в сезоні 2004/05. За "Уенсдей" цього сезону Меллор вже встиг забити пару голів. Але не в цьому кубковому матчі.

Протягом другого тайму як "Уенсдей", так і "Ноттс Каунті" мали чудові нагоди забити гол й докорінно змінити хід поєдинку. В мене до останніх секунд жебріла надія, що "сороки" зрівняють, тоді я би побачила серію післяматчевих пенальті - захоплююче видовище для нейтрала. Адже змогли вони декілька днів тому оговтатися в матчі проти "Борнмута": програючи 3-0 на 28 хвилині, вони таки закінчили гру внічию!

Врешті решт, в другому таймі матчу на Хіллсборо обом командам забракувало влучності. Десять з лишком тисяч місцевих фанів зітхнули з полегшенням, коли суддя просигналізував закінчення поєдинку. Адже, хоч цей трофей і не потрібний, і знову зайві відволіканні від завдання номер один, але перемога завжди є справою честі.

Після цього поєдинку, в своїх чергових матчах ліги, "Шеффілд Уенсдей" зазнав своєї першої поразки в гостях у "Брентфорда" (1-0). А "Ноттс Каунті" вдома "виніс" "Йовіл" з рахунком 4-0. З цих чотирьох голів, три - на рахунку загдуваних вище Уесткарра й Дейвіса.

Наступним суперником "сов" в JPT стане близький географічний сусід - "Честерфілд".