Як в старі часи: Лідс - Ліверпуль

Вчорашній матч Кубку Ліги між "Лідсом" та "Ліверпулем" став першою зустрічю між цими клубами за п'ять років. Для вболівальників "білих" цей матч взагалі став найбільшим з того часу, як їхній клуб вилетів з Прем'єр Ліги. За весь цей період "Лідсу" не доводилося грати офіційний матч на Еланд Роуд проти суперника такого масштабу.

З такої нагоди вчора було відкрито всі трибуни та сектори, що останніми роками ставалося не часто. Повний аншлаг, 38 тисяч вболівальників, з них декілька тисяч - фани "Ліверпуля". Тим більш дивно було спостерігати цей мовчазний натовп господарів на початку матчу (чутно було лише гостей), адже фанам "білих" це зовсім не властиво. Вочевидь, давалося взнаки нервове напруження - як же розпочне їхня команда проти колишнього принципового суперника, відстань до якого тепер складає дві ліги?

А "Лідс" розпочав жваво. І не тільки розпочав, а блискуче провів всю гру. Блискуче, якщо брати до уваги різницю в класі між командами. Власне, ця різниця була помітна лише в індивідуальних діях гравців. Як приклад, гол Н'гога: отримав напів-шанс - забив гол. Гравці "Лідса" мали декілька таких нагод, але забили гол лише одного разу, та його не зарахував рефері, бо лайнсмен угледів там начебто офсайд у Бекфорда, дехто вважає, що у Беккіо. Так чи інакше, всі відеоповтори показують, що офсайду не було в жодного з них. Тепер важко уявити, яким би був розвиток подій після того, адже сталося це на 12 хвилині.

Щодо командних дій, то тут практично весь матч був за господарями. Браво, Грейсон! При ньому команда заграла так, як не грала вже декілька років. Це зовсім не той "Лідс", який ми бачили хоча б минулого сезону, коли на поле виходили одинадцять гравців, абсолютно не налаштовані на будь-яку боротьбу, не здатні були віддати пас і не бачили один одного. Цього сезону, і особливо вчора, - це була команда, в якій спостерігається повне порозуміння між гарвцями, продумана гра, якість передач, і лише реалізація нагадувала про Лігу 1. На мою думку, найкращим гравцем матчу був Снодграс, через якого проходила більшість атак "Лідса" правим флангом. Скільки разів він перегравав Досену та подавав чудові навіси своїм партнерам! Бекфорд міг би зіграти й краще, але чи то недостатньо відкривався, чи то передачі партнерів до нього не завжди доходили. У голкіпера Хігса роботи було не багато: окрім єдиного пропущеного голу, пара сейвів, в цілому захист "білих" справлявся з тим, що запропонували гості з Ліверпуля.

А запропонували вони небагато. Як і очікувалось, Рафа Бенітес дав відпочинок багатьом своїм провідним гравцям. З основного складу ми побачили лише Карагера та Машерано. Але, навіть резерв "Ліверпуля" - це, в більшості, гравці своїх збірних. В атаку Бенітес вирішив відправити Н'гога та Рієру. Перший запам'ятався гарним переможним голом в матчі, другий - одним ударом головою по воротах в першому таймі, це власне й все. В той же час лавку запасних, про всяк випадок, прикрашали Джерард, Джонсон та Торес. Андрій Воронін теж там був, але його Бенітес вирішив не випускати навіть в цьому матчі, навіть на заміну. Хід гри та слизький рахунок з перевагою в один м'яч змусили головного тренера мерсисайдців підсилювати наприкінці захист та півзахист, а не давати можливість запасним нападаючим погратися. Після забитого голу на заміну вийшли Джонсон, Джерард та Шкертел. На відміну від "Лідса", командні дії мерсисайдців виглядали абсолютно незлагоджено та не було помітно того натхнення, з яким, як багато хто очікував, резервісти "червоних" мали б доказувати свою профпригідність головному тренерові. Найбільш продуктивно попрацював Карагер в захисті. А Машерано найбільше запам'ятався тим, що "заїхав" рукою по потилиці Бекфорда, а потім витанцьовував навколо рефері, показуючи як це "ненавмисно" сталося. Відеоповтори дають мені всі підстави вважати, що тут мало б бути вилучення. Саймон Грейсон вирішив не плактися з приводу суддівства, як це полюбляють робити тренери деяких великих клубів Прем'єр Ліги, а заявив:
- Я не буду казати було це навмисно, чи ненавмисно. Іноді за це карають, іноді - ні. Я лише дуже пишаюся своєю командою.

В післяматчевому інтервью Бенітес сказав, що залишився задоволеним своєю командою! Якщо головного тренера влаштовує така гра, нехай і напіврезервного складу, то про чемпіонство "Ліверпулю" можна забути. Чого не можна сказати про "Лідс". Якщо йоркширці не розгублять свої кондиції та переможний настрій, мають ставати чемпіонами Ліги 1.