Британський Футбол: Своїми очима. Молодь "Шефілд Юнайтед"

Вчора мені випала нагода подивитися на молодь "клинків" у дії. В рамках передсезонного тренування "Шефілд Юнайтед" вирішив провести дві товариські зустрічі зі своїми сусідами-аматорами. 14 липня перший склад "Юнайтед" зіграв з "Шефілдом" (найстарішим клубом в світі), а 15 липня молодіжка "Юнайтед" завітала до іншого місцевого клубу, "Халама".

Матч з "Шефілдом" закінчився для "Юнайтед" перемогою, але нелегкою, 4 - 3. За свідченнями очевидців, один з основних захисників "клинків", Метью Кілгалон, був явно не в формі. Та й господарі, клуб "Шефілд", дали пристойний бій професіоналам.

Господарями вчорашнього матчу, в якому брали участь юні "клинки", був шефілдський клуб "Халам" (Hallam FC). Той самий клуб, який грає на найстарішому футбольному майданчику в світі та який був учасником першого в світі офіційно задокументованого футбольного матчу "Шефілд" - "Халам" (1860 р.). Детальніше про історію цих двох клубів ви можете дізнатися із статті "Найстаріше дербі".

Як я й очікувала, на стадіоні "Халама" вчора ввечері був аншлаг, мабуть декілька сотен, при тому, що середня відвідуваність матчів цього клубу зазвичай складає 50 чоловік. А як же, адже не кожного дня доводиться приймати таких іменитих гостей. Грає "Халам" в Прем'єр Дивізіоні Східної Ліги Північних Графств (NCEL). Якщо зрозумілими словами, то це дев'ятий ярус (зверху) англійської футбольної піраміди, або п'ятий ярус (знову ж таки зверху) аматорського футболу.

На вході я вирішила взяти програмку, яку встигла швиденько продивитися ще навіть не дійшовши до трибуни. Оскліьки це була усього лише дружня зустріч, дуже бідний клуб "Халам" спромігся вмістити програмку на один аркуш паперу формату А4. В кінці її були надруковані ймовірні склади команд. А внизу - найбільший сюрприз, який очікував мене того вечора - ім'я рефері. Юрайя Рені, якого стільки разів доводилося бачити по телебаченню під час трансляцій матчів Прем'єр Ліги! Згадати його дуже легко не тільки тому, що він був єдиним темношкірим рефері в Англії, але й завдяки багатьом його відомим помилкам під час обслуговування матчів. Колоритна фігура. Юрайя Рені посеред цього аматорсько-дитячого футболу! Протерши знову очі й зрозумівши, що це не жарт, я нарешті згадала що Рені з Йоркширу. І не просто з Йоркширу, а з Шефілда. Ситуція прояснилася.

Вже за декілька хвилин я зрозуміла, що того вечора рефері буде єдиною для мене впізнаваною особою на полі. Гравців "Халама" ніхто з нас не знає, а гравці молодіжки гостей не мали закріплених за собою номерів. Отже, в програмці - імена, а на футболках номери. Не було на цьому скромному стадіоні й диктора, який міг би назвати склади команд. Таким чином, гравців могли впізнати тільки їхні родичі та друзі, або ж дуже віддані фани цих команд. Я ж не належу ні до тих, ні до інших. Тим не менш, провівши деякі дослідження, вдалося з'ясувати, що ворота "червоних" захищав австралійський голкіпер, що знаходиться зараз в клубі на оглядинах. Його ім'я Ендрю Редмейн. Майже усій решті гравців "Юнайтед" на вигляд було менше 17 років. "Халам" грав основним складом, отже гравці, які грали того вчеора в своїй традиційній синій формі, були переважно старші за віком й більші за габаритами. Чоловіки проти дітей, аматори проти майбутніх професіоналів.

Весь матч носив досить м'який характер, без відвертих грубощів. Перший штрафний, який мені запам'ятався, відбувся приблизно на 20 хвилині. Юні гравці "Шефілд Юнайтед" відрізнялися в кращу сторону від своїх супреників особистою майстерністю й намагалися демонструвати її при нагоді. Непогано також виглядали їхні швидкісні якості. "Халам" же брав досвідом та доволі грамотною позиційною обороною. В основному гра точилася в середині поля, але нудною її назвати не можна. Бажання побортися за м'яч, але в рамках дозволенного, доволі пристойна швидкість й відсутність психологічного тиску, як це буває під час реальних змагань.

Втім, вже всередині першого тайму "червоні" припустилися помилки в захисті й "Халам" повів в рахунку. Сталося це десь між 20 та 25 хвилинами за моїми підрахунками (ви ж не подумайте, що на цьому стадіончику було табло із годинником, там взагалі жодного табло немає!). Відповідь незабарилася. Ще декілька хвилин, і "Юнайтед" зрівнюють рахунок. Паріро (іще один гравець, якого згодом вдалося ідентифікувати) забиває гол в падінні через себе. Краса! Тут вже, звичайно, треба питати із захисту "Халама" - довзолили Паріро прийняти м'яч й так пробити. На перерву команди пішли за рахунку 1-1.

Хочу зазначити, що футбольне поле "Халама" хоч і є найстарішим в світі, не означає автоматично "найкраще". Трава на цьому полі дуже непогана й доглянута, але власне поле розташоване на схилі. Тому кожна команда, що грає тут, атакує в одному таймі дещо згори вниз, а в іншому трошки вгору. В другому таймі вгору бігали юні "клинки".

Як і очікувалося, протягом другого тайму ми побачили всі можливі заміни. Давала знати про себе й втома. Думаю, саме тому гравці стали частіше порушувати правила, таким чином дали попрацювати вволю й зірковому рефері. Юрайя Рені - з тих рефері, що полюбляє бути в центрі уваги, тому він не втрачав нагоди прочитати міні-лекцію комусь із гравців щодо правил поведінки на полі. Другий тайм проходив у взаємних атаках, ми побачили багато кутових ударів, але без особливої небезпеки для будь-кого з голкіперів. Здавалося б, так матч і закінчиться. Але, на останніх хвилинах, в результаті товкотні в карному майданчику "клинків", комусь із гравців "Халама" вдалося проштовхнути м'яч в ворота суперника. Мене дуже позитивно вразила реакція на це "постраждалої" сторони. Жодного зніяковіння, холоднокровність і, разом з тим, бажання відігратися. Рудоволосий захисник одразу ж взяв на себе ініціативу, став голосно підбадьорювати своїх партнерів, роздаючи вказівки, сам побіг вперед, підключився до атаки й встиг повернутися в захист. Не менш активними виглядали і його товариші, але відігратися вже не встигли. Перемога 2 - 1 за господарями.

Висновок щодо підростаючої зміни "клинків" можу зробити наступний. Хлопці ще не окріпли фізично, ще додадуть у зрості й вазі. Звичайно, ще треба допрацювувати не тільки особисту майстерність, але й бачення поля, вміння бачити партнерів по команді. Але це можна сказати й про багато інших команд, в тому числі й дорослих. Щодо самовпевненості й морально-вольових якостей, з таким ставленням, яке я бачила вчора, їм можна подумати й про професійне майбутнє. Загальне враження дуже приємне. Згідно офіційного сайту, задоволеним залишився й наставник академії "Шефілд Юнайтед" Марк Сміт.

Тепер в мене є пазл з юних гравців "Шефілд Юнайтед", який можна складати декілька років: імена на папері, фотографії в компьютері, і розібратися хто є хто, і хто грав того вечора я зможу тільки, якщо хтось із цих хлопців заграє з часом на дорослому рівні. Ну що ж, почекаємо. Якщо цей репортаж читає хтось із фанів "клинків" і знає молодь свого улюбленного клубу, запрошую складати цей пазл разом.

"Шефілд Юнайтед" грав наступним складом: Redmayne, O'Kane, Roe, Wilkinson (Pennycooke-Morgan, 60), Kennedy, Maguire, Pariro (Lammy, 60), Murray, Slew (Nathan, 50), Gregory, Kirk (Slew, 75)

Ендрю Редмейн, голкіпер з Австралії

Найгабритніший захисник "Юнайтед"

Той самий захисник, що намагався завести свою команду після пропущеного голу наприкінці матчу

Це 11-тий номер "клинків", за моїми "розрахунками" його прізвище Кьорк. Дуже швидкий лівий фланговий, запам'ятався також дуже частим дріблінгом та намаганнями керувати своїми партнерами й організовувати атаки