НАЙСТАРІШЕ ДЕРБІ. Частина Перша

Цю статтю вперше було опубліковано навесні 2007 року. У зв'язку з переїздом на новий блог, я вирішила перенести найкращі матеріали, які заслуговують на увагу широкого загалу.

За винятком деяких подій, що відбувалися саме тоді, 2007 року, в іншому ця стаття - історичний матеріал про два найстаріші футбольні клуби світу.


Незважаючи на всі ознаки комерціалізації Прем’єр Ліги й відходу від старих добрих спортивних традицій, ми невтомно із захватом спостерігаємо за перипетіями англійського футболу, безкомпромісного й неповторного в своєму “британському” стилі. Англійський футбол й сьогодні продовжує дивувати нас і притягувати, наче магнітом.

На 50 мільйонів населення Англії припадає 38 000 футбольних команд. В цій країні в футбол грають усюди – від Лондона до найменшого села. В Англії важко знайти клуб, який би не мав як довгої історії та давніх традицій, так і затятого суперника по місцевому дербі. Матчі між такими клубами завжди збирають повні стадіони, а вболівальники всього світу прилипають до телеекранів, коли грає “Ліверпуль” проти “Евертона”, “Манчестер Юнайтед” проти “Манчестер Сіті”, “Арсенал” проти “Тоттенхему”. Цей перелік можна продовжити. І все це – тільки верхівка айсберга англійського футболу, який складається з неймовірної кількості професійних й аматорських ліг.

Чи знаєте ви, що найстаріше в світі дербі й зараз граюь в Англії в лізі, астрономічно віддаленній від того футболу, який ми звикли дивитися по телевізору? NCEL Premier Division (Прем’єр Дивізіон Східної Ліги Північних Графств) та Прем’єр Лігу розділяють сім професійних та аматорських ліг! Тим не менш, матчі між ФК “Шеффілд” (Sheffield FC) та ФК “Халлам” (Hallam FC) – це така ж запекла боротьба і для гравців, і для їх фанів, як і в будь-якому професійному дербі.

“Шеффілд” святкує цього року свій 150-річний ювілей. Найстаріший в світі офіційно зареєстрований футбольний клуб, який ніколи не грав у професійний футбол, було нагороджено 2004 року орденом ФІФА “За Заслуги”. Крім йоркширського клубу цим орденом було нагороджено тільки мадридський “Реал”, обидва клуби – за їх історичну важливість та внесок у розвиток світового футболу.



Життєвий шлях “Шеффілда” починається з крикету. Крикет був одним з найпопулярніших видів спорту в Англії на початку 50-х років дев’ятнадцятого сторіччя, але футбол поступово ставав дедалі моднішим. Аби привернути якомога більше глядачів, крикет-клуби почали ділитися своїми полями з любителями пограти в футбол. 1857 року торговець Уільям Прест, який відігравав помітну роль в розвитку крикету в Шеффілді, разом із своїм другом – юристом Натаніелем Кресвіком – прийняли рішення про заснування футбольного клубу. Перш за все, вони взялися за упорядкування правил гри, адже в ті часи команди могли домовлятися про будь-які правила на час проведення матчу. І, хоча минуло ще чимало років до того, як було узгоджено правила футболу, такого, яким ми знаємо його зараз, саме “Шеффілд”, що грав за “Шеффілдськими Правилами”, привніс такі нововведення на національний рівень, як гра головою, кутові та вільні удари.

“Шеффілд” розпочинав свою історію на Брамал Лейн, нині всесвітньо відомій домашній арені “Шеффілд Юнайтед”. І, навіть, брав безпосередню участь у створенні цього більш відомого клубу. Але, із розвитком професійного футболу аматори з “Шеффілда” змушені були поступитися стадіоном своїм колегам з “Юнайтед”.

Починання Преста й Кресвіка були підтриманні 1860 року на іншому краю міста, в районі Сандіґейт. Там було засновано другий найстаріший футбольний клуб в світі – “Халлам”. Доля клубу – завжди знаходитись в тіні свого більш прославленого суперника. Але, й фани “Халлама” мають чим пишатися. Їхній клуб грає на найстарішому в світі футбольному полі, про що свідчить запис в Книзі рекордів Гінеса. Змінилося декілька поколінь, але, як і 147 років тому, вболівальники “Халлама” збираються на Сандіґейт Роуд – мальовничій околиці Шеффілда – аби підтримати свою команду.

Золотою сторінкою в історії клубу стало проведення першого в світі офіційного футбольного турніру. Саме “Халлам” став переможцем Кубку Юдан (The Youdan Cup), який в березні 1867 року розіграли поміж собою дванадцять клубів Шеффілда.

На той час, коли мені випала нагода побувати на матчах цих двох клубів, три поєдинки найстарішого в світі дербі вже було зіграно цього сезону. На полі “Шеффілда”, відомому в народі як Коуч енд Хорсес, команди зіграли внічию, а на Сандіґейт Роуд “Шеффілд” підтвердив свої претензії на чемпіонський титул цього року, розгромивши суперника 3-1. Втіхою для “Халлама” став захоплюючий кубковий поєдинок, в якому вони перемогли “Шеффілд” з рахунком 4-3.

Мій шлях до Дронфілда, де зараз “мешкає” “Шеффілд”, пролягав через Брамал Лейн, де в той день збиралися численні фанати “Шеффілд Юнайтед” на матч Прем’єр Ліги. Червоно-білі кольори всюди, автомобільна пробка біля стадіону, продавці програмок, стюарди, кінна поліція – всі ознаки великого футболу. Лише двадцять хвилин їзди від центру на південь, до передмістя Шефіфлда, і моїм очам відкрилася зовсім інша картина – тиха провінційна місцевість, прямо понад дорогою, як дороговказ, розташувався паб Coach and Horses (“Екіпаж та Коні”). Він, фактично, “зрісся” зі стадіоном. А на стіні стадіону велично красується вивіска “ФК Шеффілд, Найстаріший Футбольний Клуб в Світі”. На мене чекав матч лідера NCEL PD проти «Теклі” – команди, що займала 18 місце в турнірній таблиці.


Незважаючи на свій аматорський статус, клуб порадував доволі об’ємною програмкою та «крамничкою», що складалася з однієї кімнати, і пропонувала відвідувачам клубні футболки двох кольорів, два типи значків із власною емблемою та, навіть, футбольні м’ячі із тою ж таки емблемою. Трибуна на цьому стадіоні, власне, одна – декілька рядів пластикових сидінь під навісом, за одними з воріт. Для тих, хто хоче дивитися гру з іншого ракурсу – залізобетонна тераса по центру, але без сидінь.

Атмосфера на стадіоні була цілком домашня, навіть, можна сказати, затишна. Для вболівальників, які поступово заповнювали стадіон, це, мабуть, і є друга домівка. Деякі з них приходять повболівати за “Шеффілд” роками, знають один одного в обличчя. А я, певно, виділялася з невеличкого натовпу в 150 осіб, привертаючи до себе увагу й порушуючи, час від часу, затишок та спокій спалахами свого фотоапарату. Це, жодним чином, не позначилося на дружньому ставленні до мене як вболівальників, так і працівників клубу.



Поспілкувавшись із фанами, я дізналася, що половина тижневої зарплатні Бекхема в його новому клубі – це еквівалент суми, інвестованої в будівництво стадіону для “Шеффілда” в Дронфілді. Такими є реалії сучасного футболу. Але, в Англії є чимало людей, яким начхати на те, скільки мільйонів коштував “Ел Ей Ґалаксі” трансфер Девіда Бекхема з мадридського “Реала”. Вони просто роками ходять повболівати за свою команду, надаючи перевагу живому аматорському футболу, а не перегляду матчу Прем’єр Ліги по телевізору.

З початком матчу публіка на трибунах пожвавилася, підбадьорюючи своїх футболістів, правда, відомого співу, якими так славляться англійські фанати великих клубів, мені не довелося почути. Перший гол не забарився. Не минуло й хвилини, як господарі відкрили рахунок. Протягом вісімдесяти дев’яти хвилин, що залишилися, вони відзначилися у воротах гостей ще три рази, залишивши свої ворота сухими, таким чином підтвердивши різницю в класі, відображену в турнірній таблиці. Незважаючи на кінцевий рахунок 4-0, поєдинок проти “Теклі” не був легкою прогулянкою для “Шеффілда”. Гості аж ніяк не виглядали хлопчиками для биття, постійно тримаючи в напрузі захист “Шеффілда”. Довелося попрацювати й голкіперу господарів, Джімі Холмшоу, який щоразу виручав команду своїми блискучими сейвами. Приємно відзначити, що, на відміну від великого професійного футболу, цей поєдинок не був багатим на брутальну гру, серйозні порушення або відверту симуляцію.

Після гри мені вдалося поспілкуватися з президентом клубу, Аланом Метлі. Кімната в невеличкій будівлі на території стадіону була заставлена кубками та завішена вимпелами клубів, серед яких чимало гучних імен. Що й казати, якщо в списці почесних членів “Шеффілда” ви знайдете Йозефа Зеппа Блаттера та Свена-Горана Еріксона. Наша розмова почалася з того, чим живе клуб сьогодні:

- Це особливий рік для нас. Наш клуб святкує 150-річний ювілей і ми плануємо заходи з цього приводу.


Говорячи про ювілей, неможливо було не згадати й історію клубу. Яким же був мій подив, коли я дізналася, що “Шеффілд” довгий час не мав свого стадіону.

- Незважаючи на багату історію, протягом довгих років "Шеффілд" не мав своєї домашньої арени, - розповідає Алан. - Довелося чимало "поблукати" до 2001 року поки, нарешті, не збудували цей стадіон, який офіційно називається The Bright Finance Statidum. Урочисте відкриття було відзначене товариською зустріччю з "Манчестер Юнайтед" в липні того ж року. Тоді на матчі були присутні 1 500 глядачів.


Така кількість глядачів – це мрія будь-якого клубу NCEL. Середня відвідуваність домашнього матчу “Шеффілда” – 200 глядачів, виключенням є тільки дербі проти “Халлама”. В жовтні минулого року на The Bright Finance Stadium, на матчі проти “Халама” була зафіксована цифра в 575 глядачів.

- Так, дербі з "Халамом" - це особливі матчі, - посміхається Алан. - Не тільки для вболівальників, але й для гравців. Так само, як і багато років тому, ніхто не хоче поступатися, боротьба завжди відбувається напружена та безкомпромісна. Але, на відміну від тих давніх часів, наша боротьба більш спортивна та без кулачних боїв.


Наша розмова завершилася фотографією на згадку в кімнаті трофеїв клубу...

ПРОДОВЖЕННЯ СТАТТІ ЧИТАЙТЕ ТУТ