Знайомство з суперником: ФУЛХЕМ. Частина 1

Так вже сталося цього разу, що єдиний з українських клубів, залишившийся по весні в Європі, зустрічається з англійцями. Навіть дивно, що цього сезону жереб не приніс в суперники жодному українському клубу жодного з британських. Адже на початку й тих, й інших в кошиках вистачало, і ми якось звикли, що разом з "Динамо" або "Шахтарем" в групі Ліги Чемпіонів буде то "Манчестер Юнайтед", то "Арсенал", то "Ліверпуль" або "Челсі". Врешті решт, бувають ще "евертони" або хтось із шотландців в Кубку УЄФА, чи той, в Євролізі.

Цього ж разу впреше на українську арену виходить скромний, не дуже великий, лондонський клуб "Фулхем". Нема чого дивуватися, що жереб нас не зводив раніше, адже цей похід в Європу для "Фулхема" є лише другим в історії клуба.

Окрім нещодавнього успішного періоду в історії "котеджерів", як цих лондонців неофіційно називають в Англії, впродовж багатьох років вони боролися за виживання, не тільки в будь-якій з професійних ліг, а іноді й за виживання взагалі, тобто за своє існування. До чудодійного "зцілення" "Фулхема" в останні декілька років я ще повернуся в цій розповіді, а спочатку про те, як все розпочиналося.

Офіційною датою народження "Фулхема" є 1879 рік. Як повідомляють сьогодні історичні джерела, холпці з недільної школи при церкві Св.Андрія в районі Фулхем, які ганяли м'яча в місцевому парку, стали засновниками футбольного клуба, який є найстарішим серед професійних клубів Лондона. Свою теперішню назву ФК "Фулхем" (Fulham FC, це коротка версія оригіналу) клуб отримав у 1888 році. "Котеджерами" вони стали в 1896 році, коли офіційно переїхали на "Крейвен Котедж" (Craven Cottage), помістя не березі Темзи, власники якого погодилися надати притулок футбольному клубу на своїх полях, і навіть побудувати трибуну. Саме там "Фулхем" мешкає і по сей день.

Розпочали свій шлях "котеджери" непогано, більш-менш успішно. Спочатку як аматори, здобуваючи перемоги в місцевих змаганнях, наприклад виграючи деякі місцеві кубки. В 1907 році "Фулхем" було підвищено в класі, тобто клуб отримав статус професійного, того ж сезону він зіграв в пів-фіналі Кубку Англії. Але ще раніше, в сезоні 1904/05 років, "котеджери" доходили до чверть-фіналу того ж Кубку.

Хоч "Фулхем" і став професійним клубом, до найвищого дивізіону він так і не дістався за всю першу половину двадцятого сторіччя. В ці роки клуб грав в нижчих лігах, подорожуючи поміж другим та третім дивізіонами. Але, в Кубку Англії вони знову доходили до пів-фіналу в сезоні 1936/37.

В найвищу лігу "Фулхему" вдалося пробитися вже в післявоєнний час, в 1949 році, але не надовго. "Котетджери" протрималися там, не без труднощів, 3 роки, і знову спустилися на сходинку нижче. Але, саме в ці роки розкрилися молоді таланти "Фулхема", такі як Джоні Хейнс та Грем Леґґат.

Згідно деяких історичних джерел, "котеджери" зобов'язані своїм поверненням до еліти саме зусиллям цих двох гравців. Леґґат ще досі утримує рекорд найшвидшого хет-тріку в англійському професійному клубному футболі - три голи за три хвилини, забиті саме за "Фулхем" в матчі проти "Іпсвіча" в 1963 році. А Хейнс взагалі вважається найславетнішим гравцем в історії клубу. Талановитий півзахисник, технічний плеймейкер, що "читав" гру, Хейнс провів всю свою футбольну кар'єру за "Фулхем", організовуючи та забиваючи голи не тільки за клуб (146 в 594 матчах), але й за збірну Англії (18 в 56). Маестро - таке прізвисько він отримав від вдячних вболівальників. Хейнс також відомий як перший в історії футболіст, якому підвищили зарплатню аж до 100 фунтів на тиждень. Це після того, як було знято ліміт на виплати гравцям. Ще один гравець, захисник Джордж Коен, який також провів всю свою кар'єру за "Фулхем", не тільки грав за збірну Англії, але й став з нею чемпіоном світу в 1966 році.

1960-ті роки вважалися певний час найцікавішими роками в історії клубу, принаймні до найновітніших часів. "Фулхему" так і не вдалося здобути будь-які нагороди або трофеї, бо він ніколи не піднімався вище середини таблиці, але сам факт змагання у вищому дивізіоні, регулярні протистояння з найсильнішими клубами Англії, а також вищезазначенні власні таланти, збирали понад 30 тис. глядачів на трибунах. В цей період "котеджери" знову доходили до пів-фіналу Кубку Англії - в сезонах 1957/58 та в 1961/62. В обидвох випадках суперникам ("Манчестер Юнайтед" та "Бернлі" відповідно) знадобилося грати додаткові матчі, аби пройти "Фулхем" на шляху до фіналу.

На кінець 1960-х "Фулхему" все важче було утримуватися в Першому Дивізіоні. В 1968 році "котеджери" вже не витримали й скотилися вниз. Причому покотилися добряче, бо вилетівши тоді до Другого Дивізіону, вони роком пізніше повторили цей анти-подвиг й вилетіли до наступного, Третього Дивізіону. Впродовж 33 років "Фулхем" надійно застряг в цих нижчих лігах професійного футболу, час від часу подрожуючи з однієї в іншу.

ПРОДОВЖЕННЯ ЧИТАЙТЕ ТУТ