Знайомство з суперником: ФУЛХЕМ. Частина 2

ПЕРШУ ЧАСТИНУ ЧИТАЙТЕ ТУТ

Серед найяскравіших моментів 1970-х років в історії "Фулхема" було запрошення до команди старіючих зірок англійського футболу, завдяки яким і вдавалося утримувати пристойний за якістю рівень гри "котеджерів". Серед цих пенсіонерів були такі легенди, як Бобі Мур, Джордж Бест, Алан Малері та Родні Марш. Гадаю, що перші двоє не потребують окремих коментарів. Алан Малері та Родні Марш, власне, розпочинали в "Фулхемі". Після того, в 1964 році Малері приєднався до елітного на той час "Тотенхему", де й провів свою подальшу кар'єру до моменту повернення до рідного клубу в 1972 році. Марш покинув "Фулхем" в 1966 році й впродовж подальших десяти років грав за "КПР" та "Манчестер Сіті" до того, як повернутися на Крейвен Котедж. Обидва, Малері та Марш, були також гравцями збірної Англії. Із Муром та Малері в складі команди "Фулхем" дістався в 1975 році фіналу Кубку Англії, в якому він програв "Вест Хему" з рахунком 2-0. Нарешті "котеджери" перевершили свої власні пів-фінальні досягнення, але здобути сам трофей їм до сьогоднішнього дня так і не вдалося.

На кінець 1970-х закінчилися гучні підписання, закінчилися навіть скромні успіхи й у 1980 році "Фулхем" знову полетів вниз до Третього Дивізіону, як наслідок в команді відбулася зміна головного тренера. Очолив команду Малколм Макдоналд. Він побудував свою команду спираючись не тільки на досвідчених гравців, але й підписаши талоновиту молодь. Серед останніх можна загадати голкіпера Джері Пейтона й захисника Тоні Ґейла. Ця команда Макдоналда повернулася до Другого Дивізіону вже в 1982 році й одразу ж ледь не взяла штурмом елітний ешелон наступного сезону. Поразка від "Дербі Каунті" з рахунком 1-0 в останній день сезону 1982/83 посунула "Фулхем" на сходинку нижче й "котеджери" втратили право на вихід до еліти. Це була найкоротша відстань, на яку "Фулхему" вдалося наблизитися до Першого Дивізіону/Прем'єр Ліги за 33 роки їхньої там відсутності. За словами сучасників тієї команди, це був також найсильніший та найуспішніший склад з часів 1960-х.

Повторити спробу прорватися нагору наступного року завадили фінансові проблеми клубу внаслдіок яких почався розпродаж найкращих гравців. Проблеми нагромаджувалися одна за іншою: борги, зміна власників, боротьба за збереження Крейвен Котедж - останнє, що залишалося у фанів окрім знекровленої команди. Все це тривало впродовж 1980-х і початку 1990-х років. Збереження прописки на Крейвен Котедж вдалося завдяки зусиллям вболівальників, рух яких очолював колишній "котеджер", а потім вже й телеведучий, Джимі Хіл. Він зрештою став головою правління клубу. Але фінансові проблеми, а з ними й проблеми на полі, нікуди не ділися. Клуб знову подорожував поміж другим та третім прошарками англійського футболу, а в 1994 році й зовсім скотився в новостворений Четвертий Дивізіон. Найнижчої точки в своїй історії "Фулхем" сягнув в сезоні 1995/96 років, закінчивши його на 17 місці, ледь уникнувши вильоту з професійного футболу. Рятувати клуб було призначено Мікі Адамса. Йому вдалося реорганізувати команду й завершити наступний сезон на другому місці, таким чином забезпечивши вихід до наступної ліги. А далі справи почали йти лише на краще, хоча вже й без участі Мікі Адамса.

1997 рік став поворотним моментом в історії "котеджерів". Мільярдер Мохамед Аль-Фаєд викупив цей багатостраждальний клуб й пообіцяв повернення "Фулхема" до вищої ліги за п'ять років. Не знаю, як такі заяви тоді сприйняли фани й англійська публіка в цілому, але новий власник таки виконав свої обіцянки. Головні тренери в команді змінювалися в ці роки майже з блискавичною швидкістю - Рей Уілкінс, Кевін Кіґан, Пол Брейсвел, Жан Тіґана - але результат було забезпечено. Саме під керівництвом Тіґани в 2001 році "Фулхем" повернувся до найвищого дивізіону після 33 років відсутності. Того сезону "котеджери" стали чемпіонами дивізіону, який зараз називається Чемпіоншіпом, набравши 101 очко.

Інвестиції нового власника означали не лише підсилення складу команди, але й розвиток інфраструктури клубу. Так, наприклад було відреконструйовано стадіон й побудовано сучасну тренувальну базу. Всі ці фінансові вкладення забезпечили виживання "Фулхема" в Прем'єр Лізі, хоча іноді й не без труднощів. Протягом деяких останніх сезонів клуб боровся за виживання в Прем'єр Лізі, але в інших випадках досягав історичних для свого масштабу успіхів.

З успішних сезонів варто зазначити 2003/04, коли новопризначений на посаду головний тренер, улюбленець фанів Кріс Коулман, привів команду до рекордного на той час дев'ятого місця. Сезоном раніше, під керівництвом Тіґани, "Фулхем" виграв Кубок Інтертото, а з ним і право грати в Кубку УЄФА, де команда протрималася до третього раунду. То був перший похід "котеджерів" до Європи.

На сьогодні ж найвищим досягненням "Фулхема" в Прем'єр Лізі є сьоме місце в сезоні 2008/09, яке й надало йому право знову грати в Європі. Останнім часом в клубі спостерігається відносна стабільність. Головного тренера змінювали останній раз три роки тому й поки що немає жодних причин очікувати на цій посаді нові обличчя. Після декількох поразок в січні цього року, "котеджери" дещо виправилися, не програвши свої останні три матчі, два з них завершивши перемогою. Одним з найяскравших моментів цього сезону можна також вважати розгром, який влаштували "котеджери" чинним чемпіонам "Манчестер Юнайтед" в грудні - рахунок матчу 3-0.

Вищезгадана статистика навряд чи порадує вболівальників "Шахтаря", зважаючи на те, що в лютому та березні всі українські клуби страждають від наслідків зимової сплячки. Хоч "Шахтар" і є чиним володарем європейського трофею, й має достатньо класних виконавців в своєму складі, цей набираючий ходу "Фулхем" може стати дуже незручним суперником для "гірників". Що ж, тим цікавіше буде дивитися цей двобій. Чекати вже залишилося недовго. Тим часом, читаємо новини про стан та підготовку суперника українців.