Зайвий трофей: Шеффілд Уенсдей - Ноттс Каунті 2-1

Ганебний виступ збірної Англії на ЧС-2010 майже забуто як страшний сон, й мільйони англійських вболівальників з готовністю переключилися на нові перегони. З новими сподіваннями, з новими очікуваннями чогось приємного, на кшталт чемпіонства чи виграшу кубку, чи хоча б просто пам'ятних перемог в сезоні.

Щодо збірної Англії, яка вже розпочала нову кваліфікаційну кампанію, про неї варто буде поговорити після наступного вівторка, тобто коли буде відомий результат другого відбіркового матчу.

Для мене ж особистим відкриттям сезону наживо став візит на Хіллсборо 1 вересня цього року на матч Трофею Футбольної Ліги або "Джонстонс Пейнт Трофі" (Johnstone's Paint Trohpy, далі просто JPT) між "Шеффілд Уенсдей" та "Ноттс Каунті".

JPT, на моє переконання, є непорозумінням англійського футболу. Українським вболівальникам, а також їхнім братам усього світу, добре відомий Кубок Англії (FA Cup) - найстаріший існуючий футбольний турнір світу. Також відомий Кубок Ліги (League Cup), який зараз називається Carling Cup, хоча всі розуміють, що великого престижу цей другий кубок вже немає, а лише створює зайве навантаження на гравців команд, яким доводиться грати паралельно в декількох турнірах.

Кубок Англії - це кубок для всієї футбольної Англії. Боротьбу за нього ведуть як команди найнижчих любительських ліг, невідомих світовому загалу, а то навіть і багатьом англійцям, до найвищого рангу, тобто Прем'єр Ліги. Це означає, що теоретично команда якоїсь фабрики з маловідомого маленького села може зіграти з, наприклад, "Челсі" на Стамфорд Бридж. За умови, якщо ця фабрична команда дійде до тієї стадії, коли до Кубку підключаться чинні чемпіони. Малоймовірно. Ще цікавіше, якщо за жеребом "Челсі" доведеться їхати грати в те село. То вже справжнє свято для всіх місцевих мешканців, а також мить слави на декілька годин, коли їх показуватимуть по телевізору на всю країну. В результаті, як ми знаємо, ця казка для футболістів-аматорів з якого-небудь "Ретфорда" чи "Ґілфорда" закінчується відносно швидко: більшість з них не долають навіть кваліфікацію, а Кубок забирають все ті ж "Челсі" або "МЮ", або ще хтось з Прем'єр Ліги. В найкращому випадку (в розумінні сенсації) фіналістом цього турніру може стати клуб з Чемпіоншіпу.

Кубок Ліги - це кубок, в якому беруь участь лише клуби чотирьох професійних ліг - Прем'єр Ліги, Чемпіоншіпа, Ліги 1 та Ліги 2. Загалом фуболістам, скажімо "Болтона", має бути все одно, зіграють вони з "Портсмутом" в Кубку Англії чи в Кубку Ліги. Лише історичний престиж та місце в Лізі Європи, гарантоване переможцю цього турніру, змушує тренерів та гравців відповідальніше поставитись до Кубку Англії. Спробуй пояснити гравцям топ-клубів (і вмотивувати їх) навіщо їм грати зайвий виснажливий матч нікому не потрібного кубку, якщо вони мають достатньо роботи в лізі, в Кубку Англії, а також в Лізі Чемпіонів чи Лізі Європи. Єдиним виправаданням цього турніру я бачу лише його втішність для, скажімо, "Ліверпуля", який вважається топ-клубом, але вже двадцять років не може виграти чемпіонський титул та вигравав Кубок Англії лише два рази в останні п'ятнадцять років. В такому випадку для мерсисайдців Кубок Ліги може стати втішним трофеєм - хоч щось виграти в сезоні. Втім, у випадку з "Ліверпулем" ситуація однакова в обох кубках.

JPT розігрують між собою клуби-мешканці двох найнижчих професійних ліг, тобто Ліги 1 та Ліги 2. Навіщо? Адже ці клуби вже й так ведуть боротьбу в лізі, а також змагаються за вищезгадані Кубок Англії та Кубок Ліги. Насправді ж, їм "не світить" ані перший, ані другий трофеї. Отже JPT - це реальний шанс виграти хоч що-небудь в своїй історії для таких клубів як, наприклад, "Лінкольн Сіті" або "Рочдейл". Останній провів в Лізі 2 цілих 36 років, ані вилітаючи, ані підвищуючись, і нічого не виграючи весь цей час.

Щодо "Шеффілд Уенсдей", клубу, який щойно вилетів до Ліги 1 після п'яти років перебування в Чемпіоншіпі, і ставить собі за мету повернутися туди якомога швидше, участь в трьох кубках є зайвим навантаженням. Для фанів "сов" власне необхідність участі в цьому турнірі може навіть стати принизливим нагадуванням того, наскільки низько спустився їхній доволі великий клуб. Це я відчула на собі, коли "Лідс" вилетів в Лігу 1. Власне, лише тоді я й дізналася про існування цього JPT.

Отже, цього разу в першому раунді Трофею жереб звів "Шеффілд Уенсдей" з "Ноттс Каунті". Клуб, який навесні вилетів з Чемпіоншіпа, й намагається миттєво туди повернутися, і клуб, який тільки-но прибув до Ліги 1 з нижчого дивізіону, і робитиме всі спроби тут затриматися й не вилетіти туди, звідки прибув, а при нагоді навіть спробувати пробитися нагору. Знову спадає на думку запитання: навіщо їм обом цей трофей, коли треба вирішувати важливіші задачі? Як доказ до моїх здогадок, знайшла на одному з форумів незвичайну розмову між фанами цих клубів: "Сподіваюся, ви у нас виграєте", "Та ні, прошу, після вас. Вигравайте, лише з невеликим рахунком, й проходьте далі". Головний тренер "Уенсдей" Алан Ірвін побідкався на драконівські правила турніру - він має виставити на гру не менш, як шість гравців основи.
- Я вважаю, що ніхто не має права диктувати тренерові, кого виставляти на гру. Я розумію, звідки це правило - вони не хотять втратити престиж змагання ... - заявив Ірвін.
А як же ж! Була б його воля, виставив би резерв, а то й дитячу академію.
Керівництво клубу в свою чергу, аби заохотити вболівальників відвідати це видовище ввечері посеред тижня, знизило ціни на квитки до нереальної позначки. Вболівальники охоче відгукнулись на цю пропозицію й довелося відкривати більш, ніж одну трибуну (!). Усього на матчі було присутньо 10,5 тис. глядачів, з них приблизно дів-три сотні фанів "Ноттс Каунті".

Незважаючи на низький статус турніру, атмосфера на стадіоні була гарна, фани "сов" жваво підтримували своїх - співи, аплодування й скандування. Настрій у них зараз пречудовий. Після поневірянь, програшів і взагалі важкого попереднього сезону, вилетівши до Ліги 1 вони, саме тут і зараз, почуваються чемпіонами. "Уенсдей" зараз очолюють турнірну таблицю і на момент матчу проти "сорок" не програли в лізі жодного матчу. Про що фани нагадували супротивнику своїми співами. Ледь матч розпочався, як "Шеффілд Уенсдей" помчали стрімголов в атаку, просто розриваючи всі оборонні лінії "сорок". В результаті м'яч опинився в воротах "Ноттс Каунті" вже на другій хвилині. Гол забив Джеймс О'Коннор завдяки чудовому прострілу Тіля в штрафний майданчик на Седжвіка, який в свою чергу, відкинув м'яча на О'Коннора. На цьому "сови" не зупинилися, продовжили накручувати суперників один за одним. "Ноттс Каунті" чинили супротив як могли, навіть пробували вдарити по воротах, але було видно, що могли вони небагато. Складалося враження, що грають команди з різних ліг, настільки слабо виглядали "сороки" в індивідуальних протистояннях. Як команда, треба віддати їм належне, вони виглядали згуртовано й вмотивовано, здається грали по максимуму. Перевага "Уенсдей" в класі знову втілилася в забитий гол. На 14 хвилині знову відзначився О'Коннор, який святкував в цей день 31-річчя. За весь минулий сезон О'Коннор забив всього три голи в 44 матчах.

В цю мить мені пригадався торішній візит на Хіллсборо, також на кубковий матч, коли "Шеффілд Уенсдей" розтрощив "Рочдейл" 3-0 і пів-матчу було дивитися нецікаво, бо інтригу було поховано вже на 50 хвилині. Як для нейтрала на цьому матчі, перспектива для мене вимальовувалася не дуже яскрава. На щастя "Ноттс Каунті" не здавалися і вперто намагалися грати в свою гру, і при нагоді сходити в атаку. Вже за кілька хвилин "сороки" отримали право на штрафний на самісінькому куті штрафного майданчика (хоча, як на мене, там мав бути пенальті) і Дейвіс закрутив красеня-м'яча під дальню штангу, обвівши при цьому стінку суперника. Тут в мене вирвалося мимоволі захоплююче "Вау!" і вмить довелося нагадати собі не радіти відкрито вдалим діям гостей, бо сиділа я прямо посеред смугастого біло-синього натовпу. З'явилася надія на відновлення паритету. Виявилося, що й "сороки" володіють певною індивідуальною майстерністю. Втім, до кінця першого тайму "сови" так само володіли ініціативою, постійно загрожуючи воротам суперника, так само переграючи "сорок" в швидкості і точності пасу. На вістрі нападу у "Уенсдей" грав Тудгай, пару разів небезпечно пробив по воротах. Чимало атак "сови" будували лівим флангом, видаючи гарні паси на Гарі Тіля, який демонстрував солідну швидкість й майстерність, незважаючи на досить солідний, як для футболу, вік - 32 роки. Втім, вся ця перевага в голи не втілилася. А над цією проблемою реалізації вже мусить замислитись головний тренер і фани команди. Хоча, фанів, здається це не турбувало. Їх все влаштовувало, вони жваво вітали кожну атаку, або пас, або успішну гру в захисті, як і годиться фанам. Неприємною подією першого тайму для фанів "сов" стала травма й заміна Седжвіка на Міллера, але тепер вже з'ясувалося, що травма незначна.

Не знаю, що казав в перерві головний тренер "Ноттс Каунті" Крейг Шорт своїм гравцям і як їх налаштовував, але в другому таймі загальна картина змінилася, і не на користь "Шеффілд Уенсдей". По перерві "сороки" зібралися з силами, зібрали воєдино всю свою волю й характер і почали йти на штурм. Як могли, так і атакували. Не все вдавалося, але все частіше вони створювали для себе реальні нагоди зрівняти рахунок. Особливо небезпечно для суперника виглядали їхні стандарти, також доволі добре увійшов у гру нападник "сорок" Крейг Уесткарр, який замінив Хаббінса. Ставало зрозуміло, що не тільки з реалізацією, але і з захистом не все так чудово у "сов", і про чемпіонство поки що думати зарано. Заміна "Уенсдей" на 68 хвилині в особі Ніла Меллора (замінив Моррісона) викликала бурхливу позитивну реакцію в лавах шеффілдських фанів. Меллор тільки-но прибув до стану "Уенсдей" на початку цього сезону. Права на нього належать "Престону", але гратиме Меллор в Шеффілді в оренді до кінця сезону. Популярності цьому нападнику додають деякі біографічні факти. Ніл народився в Шеффілді (ну, як же ж вони можуть його не любити!) і є вихованцем академії "Ліверпуля" (що звучить дуже солідно!); він навіть відзначився за "червоних" голом у ворота "Олімпіакоса" в сезоні 2004/05. За "Уенсдей" цього сезону Меллор вже встиг забити пару голів. Але не в цьому кубковому матчі.

Протягом другого тайму як "Уенсдей", так і "Ноттс Каунті" мали чудові нагоди забити гол й докорінно змінити хід поєдинку. В мене до останніх секунд жебріла надія, що "сороки" зрівняють, тоді я би побачила серію післяматчевих пенальті - захоплююче видовище для нейтрала. Адже змогли вони декілька днів тому оговтатися в матчі проти "Борнмута": програючи 3-0 на 28 хвилині, вони таки закінчили гру внічию!

Врешті решт, в другому таймі матчу на Хіллсборо обом командам забракувало влучності. Десять з лишком тисяч місцевих фанів зітхнули з полегшенням, коли суддя просигналізував закінчення поєдинку. Адже, хоч цей трофей і не потрібний, і знову зайві відволіканні від завдання номер один, але перемога завжди є справою честі.

Після цього поєдинку, в своїх чергових матчах ліги, "Шеффілд Уенсдей" зазнав своєї першої поразки в гостях у "Брентфорда" (1-0). А "Ноттс Каунті" вдома "виніс" "Йовіл" з рахунком 4-0. З цих чотирьох голів, три - на рахунку загдуваних вище Уесткарра й Дейвіса.

Наступним суперником "сов" в JPT стане близький географічний сусід - "Честерфілд".