Британський Футбол: На власні очі. Шеффілд Уенсдей - Рочдейл 3

Цими днями розпочався сезон не тільки в англійському Чемпіонаті, але й в Кубку Ліги. Саме на один з цих кубкових матчей я і відправилася у вівторок, 11 серпня. "Шеффілд Уенсдей", що грає в Чемпіоншіпі, приймав вдома "Рочдейл" з Ліги 2. Результат можна було передбачити, але залишалися сподівання на сюрприз від "Рочдейла", якими так багаті англійські кубкові змагання. Сюрпризу не вийшло, але тепер я можу відзвітувати, що побувала на обидвох шеффілдських стадіонах - Брамалл Лейн та Хіллсборо.

Мушу зізнатися, що протягом багатьох років назва Шеффілд асоціювалася в мене саме з великою футбольною трагедією, що сталася 20 років тому. Пам'ятаю жахливі репортажі в новинах по телевізору, тоді навіть не знаючи, хто грав, та й було неважливо. В останні декілька років у мене була нагода познайомитися з цим містом дуже близько й обзавестися вже зовсім іншими думками та асоціаціями. Все ж, у вівторок, вперше вирушаючи на той самий стадіон Хіллсборо, думалося - які ж будуть відчуття? Виявилося, нічого. В першу чергу, завдяки усвідомленню того, що у стадіона й у клуба довга історія, скоріше багатша на приємні великі події. В другу, атмосфера навколо стадіону та на матчі сприяла тому - жодного натяку на сумні спогади, будній день, посередній матч, початок чергового сезону. Для людей, які прожили все життя в районі Хіллсборо і вболівають за "сов" - стадіон не асоціаціюється зі смертю, навпаки - це їхнє життя. Район, до речі, доволі старий. Це можна зрозуміти, побачивши багато старих будівель, серед яких лише декілька цікавих архітектурних пам'яток і дуже багато неприглядних та бідних маленьких будиночків, що "наліпилися" один на одного на вузеньких вулочках. Не найгарніший район міста, але історичний і популярний завдяки багатьом торговим і спортивним закладам.

Очікувано, ажіотажу перед матчем не було, тому квитки продавалися тільки на одну трибуну - південну, яка є центральною на Хіллсборо. В абсолютно спокійній та неквапливій манері вболівальники "сов" підтягувалися на матч, серед них так само спокійно прогулювалися фани "Рочдейла". Хоч "Шеффілд Уенсдей" та "Рочдейл" і представляють історичних суперників Йоркшир та Ланкашир, дербі цей матч аж ніяк не можна назвати. Втім, все одно для приїжджих фанів була відкрита гостьова трибуна, та сама сумнозвісна, - західна.

Діставшись своїх місць (згідно придбаних квитків), ми з'ясували, що сидітимемо практично в ложі преси. Чомусь керівники стадіону, коли облаштовували його, залишили оцей один "партизанський" ряд для вболівальників поміж ложею преси та VIP-ложею. Ті, хто туди потрапляє, можуть побачити, в яких умовах доводиться працювати журналістам, особливо тим, що ведуть прямі репортажі для радіо: безпосередньо за спинами радіорепортерів в ті самі мікрофони волала невеличка група з веселих фанів, які "допомогали" вести репортаж своїми коментарями.

Гра розпочалася доволі жваво, в рівній боротьбі, знову ж таки, даруючи нам надію на інтригу. Прожила ця інтрига недовго. На 19 хвилині півзахисник "сов" Етьєн Есайас відкрив рахунок надзвичайно красивим і потужним дальнім ударом. Ще за дві хвилини інший півзахисник Джермейн Джонсон поховав цю інтригу, зробивши рахунок 2 - 0. "Рочдейл" не знітився й продовжував грати, як міг, вибудовував атаки, але якісно їх завершити було нікому. Саме вчора "Рочдейл" продав "Ротерхему" свого найважливішого гравця, форварда Адама Ле Фондра, який забив минулого сезону за клуб 20 голів. Так команди й пішли на перерву за рахунку 2 - 0 на користь господарів. Настрою вболівальникам "сов" додав і рахунок в іншому шеффілдському матчі - "Шеффілд Юнайтед" пішов на перерву за рахунку 1 - 1 проти "Порт Вейла". Сподівання на те, що, можливо, "Рочдейл" спроможеться якось повторити подвиг "Барнслі" минулої суботи (вони програвали тут, на Хіллсборо, 2 - 0, але завершили матч внічию 2 - 2), не виправдалися. По-перше, клас команди значно нижчий; по-друге, "Уенсдей" зробив для себе висновки з суботнього дербі й вирішив не розслаблятися. В другому таймі "сови" заграли ще потужніше, а "Рочдейл" вже не витримував такого пресингу. Результат - третій гол "сов" на 50 хвилині у виконанні того ж Джонсона, для якого цей гол також став третім за чотири дні.

Вже не було сумнівів щодо результату матчу і вболівальники розважалися, як могли. Фани "Рочдейла", яких, до речі, було декілька сотен, ще іноді знаходили в собі сили щось заспівати або прокричати, але вже не дуже. Шеффілдську сторону заводив колоритний фан з голим торсом та вражаючих розмірів пивним животом. Час від часу ця тусовка, співаючи, зверталась до головного тренера Брайана Лоуза "Брайан, Брайан, помаши нам рукою". Він таки помахав. Одного разу, коли на полі було не дуже цікаво, ці шеффілдські супортери заспівали про те, як вони ненавидять "Лідс". Так, навіть в такому матчі, навіть граючи в іншій лізі, йоркширські сусіди не забувають про "Лідс".

Під кінець матчу наш оголений герой-шоумен почав видавати граціозні танцювальні па, перемежаючи їх з вижиманнями від землі. Цим він зірвав шквал аплодисментів не тільки від своїх вболівальників, але й від фанів "Рочдейла". Очевидно, це шоу вже затьмарило події на полі, то ж "на сцені" з'явилися злі й нудні стюарди. З другої спроби, втрьох, їм таки вдалося вивести героя програми зі стадіону. Звичайно ж, такі дії стюардів були дуже негативно српийняті на обидвох трибунах. Із позитиву - принаймні, це було м'яко та вічливо, а не з дубинками та побоями, як вдома, в Україні.

Останньою позитивною краплею для вболівальників "Уенсдей" стали повідомлення з інших матчів, що з'явилися на табло. За мить вся південна трибуна зірвалася в радісному пориві - "Порт Вейл" забив другий гол на Брамалл Лейн! То ж, незважаючи на майже порожній стадіон й на відсутність грандіозної атмосфери, вечір для шести з половиною тисяч місцевих фанів видався на славу - "сови" розтрощили "Рочдейл", а "клинки" програли вдома "Порт Вейлу" з Ліги 2 й вилетіли з Кубка Ліги.