Моя ж увага зараз сконцентрована на верхній частині Чемпіоншіпу, а саме на «Лідсі», як і належить упередженій вболівальниці. Вражень від вчорашнього візиту на Елланд Роуд (суперечливих вражень) чимало, тож скоріше треба їх занотувати.
За п’ять турів до кінця сезону «Лідс», який чіпляється всіма силами, аби залишитися в плей-офф, приймав «Уотфорд», який засів в середині таблиці, але й досі зберігає теоретичні шанси потрапити в той самий плей-офф. До початку сезону мені здавалося, що побачити «Лідс» в плей-офф – це дуже оптимістичні сподівання. Після минулорічного підвищення до Чемпіоншіпу команді непогано було б набрати стабільності та зіграності перед тим, як думати про Прем’єр Лігу. Але, «Лідс» жваво провів весь сезон, більшість часу залишаючись в зоні досягнення головної мети. І не тільки «Лідс», а й «Норідж» та «Міллуолл», які також засіли у верхній частині таблиці в першому ж своєму сезоні в Чемпіоншіпі. «Норідж», до того ж, має чудові шанси вийти до Прем’єр Ліги напряму.
З «Лідсом» цього сезону скучати не доводиться. Команда забила в Чемпіоншіпі найбільше голів, а за кількістю пропущених посідає наразі п’яте місце! Така гольова гойдалка в кожному матчі – неабиякий іспит нервів вболівальників. Захист «Уотфорда» теж не найкращий в лізі. До зустрічі з «Лідсом», в кожному з останніх чотирьох матчів вони пропускали по два голи. Фани мали усі підстави очікувати декілька голів в матчі. Головне питання – в чиї ворота?
Погода та передматчева атмосфера цієї суботи були чудовими. Прогулюючись навколо стадіону помітила зміни, що відбулися з часу мого останнього візиту на Елланд Роуд. Новозбудовані ресторан та конференц-центр – живе втілення плану Кена Бейтса з бізнес-розбудови Елланд Роуд. В своєму вітальному слові в передматчевій програмі голова правління клубу зазначив, що ресторан вже отримав нагороду й був названий найпрестижнішим в регіоні. Зараз на черзі реконструкція східної трибуни стадіону й розбудова навколо неї торгівельно-розважальних закладів, а також готелю. Всередині стадіону, з верхнього ярусу трибуни вже познімали всі стільці. При цьому стара західна трибуна так і залишається майже в первісному вигляді з 1957 року.
Щодо безпосередньо футболу, Бейтс написав наступне:
«Разом команда може бути чимось ціліснішим, аніж набір окремих гравців. Якщо ми хочемо вийти до Прем'єр Ліги, в нас залишилося вісім матчів, а не п'ять. Починаючи з сьогоднішнього дня, давайте продемонструємо все, на що здатні, аби переграти суперника. Починаючи з першої хвилини, а не з сорок шостої ...»
Про набір окремих гравців та сорок шосту хвилину – наче у воду гледів!
Перед початком матчу.
Стадіон заповнений вщерть за винятком прогавин на гостьовій трибуні та вищезгаданого верхнього ярусу, що на реконструкції. Тридцять тисяч вболівальників у весь свій голос співають «Marching On Together», вітаючи вихід команд на поле. Атмосфера неймовірна! Не пригадую, коли мені в останнє щастило наживо бачити таким Елланд Роуд.
Перші 15 хвилин.
«Лідс» розпочав жваво, в намаганнях організувати атаки. Найактивнішим був Грейдел, встигав усюди, бігав, відкривався, намагався щось створити, навіть пробивав «ножицями» по воротах, але невлучно. Втім перша реальна нагода забити виникла у «Уотфорда»: гравець «Лідса» необережно втратив м’яч в середині поля, Дані Грем перехопив його й виходив лівим флангом один на один зі Шмайхелем, але кіпер «білих» вийшов переможцем в дуелі.
Решта першого тайму.
Неспромігшись забити швидкий гол, гравці «Лідса» розгубились на полі, не знаючи, що їм робити з м’ячем і куди їм бігти. Вони намагалися вибивати м’яч далеко на чужу половину поля, м’яч вилітав в нікуди, або в ноги суперників. Короткий пас (лише один, бо два вони майже не могли зробити) теж йшов в ноги супернику. Найкраще виходило в «білих» віддавати пас своєму воротареві. Шмайхель, в свою чергу, був єдиним, хто міг вибити м'яча далеко, але ТОЧНО на свого гравця. Він же зачищав всі огріхи своїх партнерів по захисту, тож бігати йому доводилося активно, по всьому штрафному й навколо нього. Грейдел втомився бігати по всьому полю й допомагати захисту, тепер він бігав лише попереду, щось жестикулюючи до своїх партнерів, але м'яч до нього не доходив з вищезгаданих причин. «Уотфорд» при цьому чомусь не дуже енергійно рвався на половину поля «Лідса». Атаки «шершнів» в першому таймі були не дуже загрозливими, тож з ними впорався навіть дірявий захист «Лідса». Всю фантастичну атмосферу на трибунах було вбито цим анти-футболом, який до того ж проходив на уповільненій швидкості. Хвилин за 10 до закінчення тайму певна кількість вболівальників пішла за пивом, або просто подалі від цього видовища. Кількість та гучність нецензурної лайки зростала з кожною хвилиною.
Приблизно в цей же час Саймон Грейсон вирішив, що треба з цим щось робити, й перевів Хаусона з лівого флангу на правий, а Снодграсса, який розпочав на правому, посунув в середину. З’явився натяк на якийсь «малюнок гри». Яскравим та обнадійливим моментом стала атака «Лідса», що призвела до удару Грейделя по воротах і той влучив у поперечину. Допомагав йому Снодграсс. Все одно мені було тривожно при думці «що буде з нашим захистом, якщо «Уотфорд» розпочне атакувати у другому таймі?»
Другий тайм.
Другий тайм розпочався з того, що «Лідс» вводив м’яч в гру з центру поля: Кілкенні своїм першим дотиком запустив того м'яча за бокову лінію, кудись на трибуни, подалі від поля. От, подумалось мені, ще 45 хвилин це терпіти. Але далі раптом все змінилося. «Лідс» знову пішов насідати на ворота «шершнів». Не все виходило, багато браку, але команда прокинулася. Прокинулися й вболівальники на трибунах – розпочався футбол.
«Уотфорд» відповідає пристойно – Дані Коуі пробиває по воротах, «Лідс» рятує штанга!
Через 10 хвилин Грейсон вирішує ще підсилити атаку й випускає Беккіо – головного бомбардира команди – замість Кілкенні. Ще за кілька хвилин Беккіо забиває гол. Тридцять тисяч на трибунах шаленіють від щастя, декілька фанів вибігають на поле. Один з них дістався когось з «білих» гравців, аби привітати персонально, при цьому на ходу скидаючи з себе стюарда. Виведення цього масивного фана займає декілька хвилин. Два стюарди намагаються втримати його за руки, але не можуть впоратися з тією вагою. Врешті решт, вчотирьох чи вп’ятьох їм вдається винести його з поля за руки й за ноги.
Стадіон співає, настрій святковий, на цій хвилі «Лідс» ледь не забиває вдруге. Це Беккіо намагався пробити в падінні, але зіткнувся із захисником суперника і лише загострив травму коліна, яку вже встиг отримати за той час, що перебував на полі. Після медичної допомоги Беккіо повертається на поле нашкульгуючи, але вже за кілька хвилин попросить заміни. За цей проміжок часу «Уотфорд» встигає зрівняти рахунок. Захисники «Лідса» загубили захисника «Уотфорда» в своєму майданчику й той «розстріляв» Шмайхеля. Перший гол Лі Ходсона за «Уотфорд».
Гра продовжується у взаємних атаках, фани «Лідса» женуть своїх вперед, але саме «Уотфорд» забиває вдруге. «Шершні» знову переграли захист «Лідса» в штрафному майданчику, Уайман виводить свою команду вперед. Шок для господарів, значна кількість вболівальників миттєво зривається зі своїх місць й прямує до виходу. Але «білі» не здаються, йдуть вперед і одразу ж заробляють кутовий. Подача кутового й Діні зрізає м’яча у власні ворота. Рівновагу відновлено. Останні хвилини проходять у відчайдушних спробах «Лідса» забити гол, а «Уотфорд» тягне час при нагоді. Матч закінчується тим, що рефері призначає штрафний на користь «Лідса» поблизу майданчика «Уотфорда», але не дозволяє його пробити й сигналізує закінчення.
Це здобуте одне очко залишає «Лідс» в зоні плей-офф, але з такою втратою форми (одна перемога в останніх шести матчах) все складніше утримуватися на шостому місці. А з такою грою в цілому про Прем'єр Лігу важко навіть думати, якщо вони туди якимось дивом вийдуть.
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
Беккио перед матчем растолстел=)
ВідповістиВидалити