Капелло не зважає на критику

УЕЛЬС - АНГЛІЯ 2:0

Після довгого ігнорування збірної Англії та решти британських збірних, я знову повертаюся до цієї теми. Нагода слушна – британське дербі Уельс – Англія.

Дива не сталося. Англія доволі спокійно пройшла повз Уельс, взявши свої три очки. Ще до закінчення першого тайму мені пригадався передматчевий коментар Гарі Спіда «Я визначився з командою. Втрата Гарета Бейла нічого не міняє. Ми граємо на майбутнє і награємо стиль, в якому хочемо грати на ЧС 2014». Важко було зрозуміти, який саме стиль чи тактику награвали валійці, бо гри в першому таймі в них не було взагалі, власне як і м’яча – м'ячем володіли англійці. Таким чином усі мої передматчеві очікування, що Уельс зможе хоч трошки здивувати, розвіялися в перші 15 хвилин. Очікування ці підігрівалися англійською пресою, з якої складалося враження, що психологічний стан та настрій в станах обох команд були не на користь Англії.

Про проблеми, скандали та нестабільність збірної Англії в останні роки можна написати не тільки ряд окремих статтей, а навіть дисертацію. Після попередньої тріумфальної кваліфікаційної кампанії під керівництвом Фабіо Капелло, послідував незрозумілий ганебний виступ Англії в Південній Африці. Все це супровождувалося сканадлами до, під час, та після Чемпіонату Світу. До матчу з Уельсом збірна Англії підійшла з черговим скандалом. Навіть якщо скандал і не був великим, або зовсім не був скандалом, англійська преса завжди з готовністю його таким зробить. Цього разу Капелло вирішив повернути капітанську пов’язку Джону Террі, яку колись сам і забрав під тиском все тієї ж пильної преси та збудженої громадськості. При цьому він вирішив, що поінформувати особисто чинного (на той час) капітана Ріо Фердінанда не має необхідності. Фердінанд дізнався про все з тих же таки мас-медіа. Пізніше Капелло виправдовувався, мовляв запрошував Фердінанда на розмову в ложу директорів на Олд Трафорді на матчі «МЮ» - «Марсель», але той не прийшов. Фердінанд відкидає звинувачення. Врешті решт головний тренер визнав, що все якось негарно вийшло, але поганий присмак залишився. Пішли розмови про те, що Капелло втрачає контроль над гравцями, що деякі гравці невдоволені поведінкою тренера щодо популярного Фердінанда. Коротше кажучи, ситуація нагніталася.

В той же час в стані суперника панував оптимістичний настрій. Ні, ілюзій у валійців щодо англійської збірної не було, але також не було такого психологічного тиску, як у сусідів. Тим більше, що кваліфікацію до Євро 2012 валійці практично провалили ще до матчу проти Англії.

Із інтерв’ю Крейга Белламі, опублікованого в The Telegraph за пару днів до матчу:

- Чи перелякані англійські гравці? Я пам’ятаю Стівена Джерарда перед матчем проти Андорри, який казав, що боявся віддати пас, тому що його будуть освистувати. Це Стівен Джерард, один з найкращих гравців світу останнього десятиріччя. Отаке він відчував, можете уявити собі те середовище?

Відсутність психологічного тиску мала підсилитися валійським патріотизмом нещодавно призначеного головного тренера Гарі Спіда та новими сподіваннями й вірою в нього фанів. В свою чергу Спід усіляко намагається заразити цією вірою й гравців. Для підняття командного духу в четвер в стан команди було навіть запрошено Райана Ґіґза, просто у якості дядьки-наставника. Як видно з результату матчу, на одному ентузіазмі виїхати не вдалося.

Хоча в другому таймі картина дещо змінилася. Валійці майже вирівняли гру (чи то просто англійці припинили грати?), їм вдалося «зачепитися» за м’яч, якби ще навчилися бити по воротах. Принаймні вони три рази пробили повз ворота, якщо вірити статистиці. Новоспечений капітан Аарон Рамзі намагався забити, брав на себе ініціативу, але чи то вага відповідальності, чи брак досвіду завадили влучити в ціль.

Незважаючи на переможний рахунок і загальну перевагу, гра англійців залишає багато запитань. По-перше, заспокоївшись у другій половині матчу, англійці знову взялися грати в свій останнім часом звичний, не дуже виразний, футбол. Якість передач погіршилася, і різноманітність атакуючих дій жодним чином не покращилася. По-друге, і найголовніше, як поведе себе команда, коли доведеться грати проти сильнішого, аніж валійці, суперника? Проти суперника, який не дозволятиме так вільно проходити крізь свою оборону? Чи вміють вони грати в інший футбол у разі потреби? Чи є у Капелло план «Б»? Скоріше за все відповіді на ці запитання я отримаю наступного року під час Євро 2012, бо, на мою думку, збірна Англії, як зазвичай, пройде кваліфікацію «на класі». А далі ... страшно подумати, згадуючи торішній Чемпіонат Світу.